Анна все своє життя віддала своїм трьом діточкам. Випала їй важка доля на плечі: змалку потрібно було доглядати хвору маму, заміж через це вона вийшла досить пізно, а батька свого взагалі ніколи не бачила.
Вийшла заміж вона в 30 років. Коли у село завітав Степан, простий парубок зі Сходу. Парубок був сиротою, а в селі гостював у своєї тітки, маминої рідної сестри. Тітка завжди допомагала хлопцеві, ніколи не залишала його з бідою сам на сам.
Як тільки він побачив Анну, зрозумів, що знайшов щось дуже рідне у ній, хоч вона була старша від нього на цілих 10 років, але це їх не зупинило. Вони зіграли скромне весілля. Анна одразу забрала Степана до себе додому. Жили вони не багато, але на свят з’явилося троє діточок.
Старший син Ігор, і дві донечки – Оксанка і Іринка. Анна тяжко працювала, тому що хотіла, щоб її діти жили не гірше, ніж в інших людей на селі. Всіх трьох виростила та дала гідну освіту.
Діти підросли. Першим вирішив одружитися Ігор. Перебрався жити до своєї дружини в сусіднє село. Збудував собі новий та просторий будинок – найкращий в селі. Правда Анна, була там лише на новосіллі, невістка сина не дуже рада її бачити. Анна ніколи не ображалася на неї, головне, щоб в сім’ї сина панувала любов та злагода.
Оксанка вийшла другою заміж. Їй пощастило – потрапила в хорошу родину. Вже через декілька років вона переселилася у свою хату. Разом з чоловіком, вони проживали в тому ж селі, що й мати, але дуже рідко навідувалися до неї. Завжди були в клопотах – то діти, то господарство.
Мати теж не ображалася на Оксану, навпаки, була дуже щаслива за неї. Анна продовжувала жити зі Степаном. Щовечора просила у Бога підтримки та здоров’я для своїх діточок.
Мабуть, найбільше вона молилася за свою наймолодшу донечку Ірину. Після того, як вона закінчила університет, залишилася жити в столиці, орендує квартиру, добре заробляє. Проте, її особисте життя ніяк не складається. А дівчині вже минає 30 років.
Одного дня не стало Степана. Відтоді Анна залишилася наодинці зі своїми думками та горем, почало помітно підводити здоров’я. Вже через пів року вона ледве могла встати з ліжка самотужки.
Першому Анна зателефонувала синові. Ігор відразу приїхав, привіз продуктів і гроші, викликав лікаря. Сільський лікар сказав, що маму зараз в такому стані не можна залишати одну. Потрібно вирішити, в чиїй хаті рідна мати буде доживати свої останні роки.
Ігор розумів, що його дружина точно не погодиться взяти до себе свекруху. То ж єдине, що він робив – це приїжджав до матері та привозив їй медикаменти та продукти.
Оксана теж відмовилася від матері. Постійно повторювала, що в її домі немає окремої кімнати для матері. Обіцяла, що буде навідуватися до матері, готувати їсти та прибирати.
Анна не тримала образ на дітей, вона все розуміла – у них давно вже своє життя. Одного разу в село приїхала Іра. Вона була в хорошому настрої. Похвалилася, що їй запропонували керуючу посаду, і тепер вона зможе заробляти значно більше.
Потім, вона зрозуміла, що її мама у дуже поганому стані. Одразу зателефонувала на роботу та попросила декілька днів вихідних, а потім повідомила, що відмовляється від посади та хоче звільнитися.
В місто Ірина з’їздила лише один раз – для того, щоб забрати всі свої речі. Вона просто не могла залишити маму. Анна зраділа донечці.
Іра повторила долю матері. Невдовзі її засватав хлопець-сирота Андрій. Анна вирішила переписати хату на молодшу донечку.
Коли про це дізналися старші діти, то були злі на маму. Вони вважали, що зробили для матері все, що змогли!
Як ви вважаєте, як мали вчинити старші діти?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!