Певний час жінка сиділа втупивши погляд у порожню шкатулку, не в змозі навіть поворухнутись

Катерина була дуже щасливою, коли одружилася з Іваном. Цей шлюб їй здавався справжнім раєм на землі, адже вона кохала чоловіка, а він був до неї ласкавим та добрим. Завжди намагався допомогти та ще й добре заробляв. Чоловік був відповідальним та чесним, тому інші заздрили Катерининому щастю.

Все було добре, поки Іванові не стукнуло в голову завести коханку. Він працював викладачем в коледжі, тому не дивно, що його обраницею стала молоденька студентка останнього курсу, яка хотіла знайти на факультеті надійного захисника, який би допомагав розв’язувати усі проблеми. 

Спершу Катерина не підозрювала про зраду чоловіка. Одного разу вона з дітьми поїхала в село до батьків, а благовірний набрався рішучості й вирішив привести коханку у власний дім. Звичайно, пізня гостя, молода красуня привернула увагу сусідів. Наступного дня все вже знала Катерина в найдрібніших деталях. 

Іване не став заперечувати про стосунки з юною дівчиною, але запевнив Катерину, що готовий на все, щоб зберегти сім’ю.  Катерина була вражена тим, які всі ці місяці чоловік приховував від неї правду, тому розуміла, що в майбутньому йому ніщо не заважає знову брехати. 

Вона хотіла подавати на розлучення, однак двоє маленьких хлопчаток стримували це рішення. Тоді Катерина вирішила дати чоловіку останній шанс.

Проходили тижні, а потім і місяці, а стосунки Катерини з Іваном тільки погіршувалися. З’явилися часті сварки та дорікання. Жінка проковтнула образу на чоловіка, однак не забула.

Одного дня повернувшись додому, Катерина вирішила приміряти весільне кольє, згадати дні коли вона ще була щасливою. Та яким було розчарування жінки, коли, відчинивши скриньку в якій були заховані всі її коштовності, жінка не побачила жодної прикраси. Скринька була абсолютно порожньою.

Жінка одразу зрозуміла, в чому справа. Вона почала допитувати чоловіка, однак той стверджував, що не брав коштовностей. Тоді вона спитала у дітей, котрі теж говорили, що не торкалися маминої скриньки. Катерина вирішила довести справу до кінця й звернулася до поліції.

Слідчий уважно вислухав розповідь жінки, ретельно оглянув помешкання, і заявив:

– Слідів злому немає, ніхто чужий у будинок не заходив. Отож, – висновок напрошується лише один, коштовності взяв хтось зі своїх. Залишилося тільки з’ясувати, хто…

Пошепки

Слідчий розмовляв з Іваном близько години, а Катерина за цей час стала пакувати речі чоловіка. Тоді вона все вирішила. Після Івана бесідувати зі слідчим пішли хлопці.

Іван побачив, що робить Катерина, й став одразу її звинувачувати. 

– Я намагаюся скласти докупи те, що залишилося від наших стосунків, невже ти мені досі не вибачила? Невже так ненавидиш мене, що ладна звинуватити навіть у крадіжці?

Розмову перервав голос поліціянта:

– Батьки. Ходіть сюди! Обоє! Зараз ваші діти розкажуть вам дуже цікаву історію.

Як виявилося, Ігор з Андрієм віддали всі коштовності матері ворожці на вулиці, яка перестріла їх по дорозі зі школи. Жінка стала запевняти дітей, що над сім’єю висить велика загроза й батьки навіть можуть розлучитися. 

Перелякані дітлахи негайно принесли ворожці коштовні прикраси, на яких, за її словами, лежало важке прокляття. “Я відверну його, але ви повинні мовчати про те, що відбулося, інакше молитва не спрацює”, – додала вона.

Тоді Ігор розплакався й крізь сльози промовив: 

– Мамочко, вибач нам, але ви постійно сваритеся. Ми не хочемо, щоб ви розлучилися. 

Тільки тепер подружжя зрозуміло, що відчували їх діти, коли ті постійно сварилися. Кажуть, шлюб – це ножиці, і не позаздриш тому, хто опиниться між їхніми лезами. На жаль, між лезами часто опиняються наші діти…

Що ви думаєте з цього приводу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector