Я 3 роки тому вийшла заміж та переїхала з села до міста. Свекри тоді мали квартиру, яку раніше здавали в оренду, але потім зробили ремонт і віддали нам. Житло хороше, на 2 кімнатки, але дуже просторе та затишне. Тим паче, до центру не далеко, мені до роботи їде пряма маршрутка.
Спершу мені якось було не зручно та шкода кидати маму. Адже нікого, крім мене, вона у селі не мала. Рідного батька не стало давно, його у могилу завела горілка та одні “речовини”. Мама стільки від нього натерпілася, він крав гроші, часто підіймав на неї руки та бив до посиніння.
Ну і коли тата не стало, то ми удвох спокійно видихнули. Ми мали великий город, пай за селом, а ще кури, гуси, качки, корівка та кізоньки. Щоліта, як був гарний урожай, то мама їздила на базар та продавала продукти. Виручка у нас була велика, бо мали багато клієнтів у місті.
Окрім цього, мама ще працювала на пекарні в селі, де їй також добре платили. Адже хліби, булочки та інші вироби вони постачали по всій області. Відповідно, відсоток від продажу був великим.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
У місті я знайшла гарну роботу, працюю дизайнером у будівельній компанії. Мій чоловік Матвій має свій бізнес, привозить машини з Європи, їх ремонтує на сервісі та продає. Загалом, нам на прожиття вистачає, ще й виходить пару тисяч відкласти на майбутнє. Бо хто знає, що Бог на ранок нам приготував.
А ще Матвій допомагає своїй мамі. Ще коли Олексій Петрович був живий, то пані Мирослава трималася, була така жвава та весела. Але рік тому свекор захворів та помер. Тоді пані Мирославі стало погано. Ми часто до неї приїздили у гості, привозили гостинці. Як треба – то і грішми допомагали. Нещодавно, наприклад, купили їй нову пральну машинку, бо стара зламалася і потекла.
На день народження подарували їй путівку в Трускавець, аби відпочила та полікувалася. Я ж розуміла, що свекруха сама залишилася і їй дуже важко. Вона ж мені нічого поганого не зробила, аби ми відмовили у допомозі чи геть відвернулися від родички.
Мама сама у мене ніколи нічого не просила. Якщо ж я пропонувала щось купити чи привезти, то чула одне “у мене є гроші, не треба подачок”. Та і про мене вона не дуже згадувала, так зателефонує раз на тиждень, пожаліється, як у селі погано, як сусіди надоїли і на тому все.
І цього разу ми вирішили з чоловіком купити продукти для пані Мирослави. Я отримала премію на роботі, у Матвія був великий потік клієнтів. Зібралися та поїхали на базар, зібрали все необхідне до столу.
Ну і тоді до мене зателефонувала мама щось запитати:
– Кажи, але швидко. Я зайнята
– А ти де?
– На базарі, купую для свекрухи продукти.
– Під свекруху ти стелишся, сама їй все приготувала на Різдво. А про маму ріднесеньку забула, навіть не привітала зі святом!
Як вона репетувала у слухавку, здавалося, що всі продавці та покупці чули її крики. Називала зрадницею, нарікала, що гроші для неї шкодую і ні копійки не даю.
Отак на мене образилася, навіть слухавку останні дні не бере. Але в чому я винна? Я їй колись пропонувала допомогу, а вона відмовилася. То тепер ще й каже, яка я погана донька!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!