Якось ввечері ми з чоловіком не могли вирішити, чия черга вигулювати собаку. Поки тварина скавуліла під дверима, ми гучно сварилися. Зрештою, я вдягла спортивний костюм, куртку й кросівки і вийшла на вулицю.
Погода була типовою для цієї осінньої пори. Моросив дощ, дув холодний вітер. Проте Макс біг попереду й тягнув за собою поводок, підганяючи мене. У парку було пусто. Мабуть, всі у цей час сиділи під ковдрами з чашечкою гарячого чаю. Хоча я намагалася уникати калюж, але кросівки все одно швидко намокли. Та навіть це не додавало мені бажання повернутися додому. Через сварку з чоловіком по щоках котилися сльози.
Через деякий час дощ перетворився на мокрий сніг. Доріжки доволі швидко побіліли. Я вже хотіла розвертатися в сторону дому, але Макс вперто продовжував бігти вперед. Здавалося, що він слідував за якимось запахом. Перед нами з’явилися свіжі сліди людини й собаки.
Я не пручалася, а покірно йшла за своїм улюбленцем. Ми опинилися на темній алеї, де абсолютно не було світла. Однак з Максом я нічого не боялася, тим паче навіть у тому місці мені були приємніше, ніж вдома. Зрештою вечірню тишу порушив собачий гавкіт, а за мить з кущів вибігла давня знайома.
То була Берта. Вона підбігла до Макса й почала стрибати на нього. Він також радісно виляв хвостом і радів такій зустрічі. Слідом вийшов і сам господар. Сергій мешкав по-сусідству. Ми пересікалися з ним кілька разів, але особисто не були знайомими.
Чоловік привітався і запитав, чому я одна. Я розповіла про те, що трапилося напередодні і чому Вадим залишився лежати на дивані. Моєму співрозмовнику стало ніяково від такої щирості, адже він точно не розраховував, що я почну ділитися з ним своїми сімейними проблемами. Тим часом наші собаки продовжували безтурботно стрибати й обнюхувати один одного. Якщо чесно, то в цей момент я заздрила їм.
Настав час повертатися додому. Сергій ввічливо запропонував відвести мене. Я погодилася. Ми повільно йшли стежками парку й розмовляли. Собаки бігли поруч. Ми підійшли до мого під’їзду. Я зупинилася й побачила, як чоловік запитально дивиться на мене. Через якусь мить він наважився запропонувати мені піти разом з ним на чай. Мені настільки не хотілося повертатися у власну квартиру, що я без вагань прийняла його запрошення. Мабуть, Сергій відчув, у якому я стані, тому вирішив проявити свою турботу. Ми пішли далі.
Разом з Максом ми зайшли в чужий під’їзд, піднялися на потрібний поверх й опинилися перед зачиненими дверима.Чоловік відчинив двері й пропустив мене вперед.
Ми розмістилися на кухні. Сергій швидко поставив чайник і приготував бутерброди з ягідним варенням. Поки ми чаювали за приємними розмовами, наші собаки чемно лежали на килимку.
Сергій не розпитував мене жодних подробиць. Він поводився виховано й інтелігентно. Звісно, я могла піти геть в будь-який момент, але не хотіла цього робити.
Раніше я неодноразово після сварок з Вадимом залишалася на ніч у своєї подруги. Вона вислуховувала усі мої скарги, підтримувала й давала поради. Ось і цього разу я вирішила написати чоловікові, що не ночуватиму вдома. У відповідь – тиша. Я припустила, що Вадим спить. Однак я провела в Сергія цілий тиждень і за цей час не отримала ні дзвінка, ні повідомлення.
Зрештою я вирішила повернутися у свою квартиру, щоб зібрати речі й сказати Вадиму про розставання. На моє здивування двері відчинила та сама подруга. У моїй душі вирували різні емоції. З одного боку, я раділа, що нарешті все стало на свої місця, а з іншого, я не могла повірити, що відкрилася людині, а вона натомість так підло зі мною вчинила. Подруга нічого не сказала у своє виправдання, а мовчки виставила за двері мої речі. Вадим незворушно лежав на дивані.
А що тут додати? Все було зрозуміло без слів. У той вечір чоловік зателефонував до подруги, щоб вияснити, де я. Звісно, там мене він не знайшов. Однак Вадим навіть не поцікавився, що зі мною і його абсолютно не хвилювало те, що я сама тієї ночі пішла вигулювати собаку. Виходить, що вони з подругою давно хотіли, щоб все саме так і закінчилося.
Через місяць ми з Вадимом офіційно підписали документи про розлучення. Тепер я живу з Сергієм і почуваюся дійсно щасливою.
А як ви вважаєте, чи правильно вчинила дівчина в цій ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!