Я зі своїм чоловіком Павлом вже 5 років. Але до цього не була знайома взагалі зі свекрухою, Ганною Дмитрівною. Адже вона досить довго жила та працювала в Португалії.
– А чому вона не приїде? Ну хоча б до нас на вінчання приїде.
– Ні. я сказав! І не смій їй навіть телефонувати!
– Чому?
– Лідо, бо вона мене кинула! Просто зібрала речі, купила квитки та звалила у Португалію. А мене бабуся на ноги сама підіймала.
Я знала, що у Павла було дуже важке дитинство. Тато сильно пиячив, мама працювала прибиральницею, бабуся хворіла, але старалася доглядати за онуком. І так сталося, що потім його тато набрав декілька кредитів та втік з країни. Тому от пані Ганна зібралася на заробітки, аби віддати борги.
Розуміла, що через таку проблему в родині мій чоловік ніколи не відчував підтримку та любов від найближчих людей. І він трохи “черствий”, якось так не каже компліменти, не приділяє увагу діткам. Дуже сталевий характер має, може гучно крикнути та грюкнути кулаком по столі.
Однак, тиждень тому до нас у гості приїхала пані Ганна.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Я 3 дні поспіль прибирала, ледь язиком не вилизувала ту підлогу. Навіть купила нову постільну білизну їй, аби ночувала у нас з комфортом.
Тільки от Павло постійно ходив та бурмотів під носа. Свекруха приїхала з великими пакунками, подарунками для синочків. Ще й мені привезла красиві сукні, косметику та парфуми.
– Так я таким не користуюся.
– Як це? Не маєш навіть якоїсь помади?
– А куди малюватися? Я в декреті, хіба на дитячий майданчик марафет наводитиму.
Тоді свекруха скривилася, хоча я вибачалася. Раптом, вона подумала, що мені просто не сподобалися подарунки?
– Слухай, Павло, а ти що, гроші жінці на манікюр не даєш?
– Нащо? Аби з тими довгими пазурями ходила, як курка?
– Та хоча б на чистку. А коли ти в салоні краси була?
– Та ще коли до весілля готувалася, мені макіяж та зачіску робили.
– Боже, Павле, ти геть свою жінку загнати хочеш в раби?
– Мамо, не лізь у нашу родину. Ліда чудово обійдеться без тих жіночих дурниць.
Але знаєте, мені насправді хочеться піти в салон краси та зробити той омріяний манікюр. Стрижу сама собі волосся, тільки рівняю кінчики. Фарбуюся найдешевшою фарбою з “Єви”. Мої подруги також у декреті, але мають час, аби розслабитися. І чоловіки не жаліють на них ні копійки.
І якось ми зі свекрухою пішли у магазин, купити діткам одяг на осінь. На вітрині я побачила гарненькі черевички для себе, ще й поміряла і чудово сіли на ніжку. Тим паче, продавець казала, що ця модель на знижці.
– Ні, не можу. Ну спершу треба малим купити на зиму шапки, куртки…
– А для себе коли поживеш? Хочеш на Попелюшку перетворитися? Я куплю дітям одяг, а ти візьми ті черевички.
Я так зраділа, що ледь не розплакалася. Все купили для діток і повернулися додому. Але там Павло побачив ті проклятущі черевики та почав викрикати, як ненормальний:
– Я тобі на що гроші дав?! Аби ти їх на різні дурниці витрачала? Ти не гола і не боса, так горіли ці черевики?
– У мене все те взуття протікає, вже зносилося.
– І що? Не бачу тут нічого страшного, одягай шкарпетки теплі.
Свекруха мене ще довго заспокоювала, бо я сильно плакала:
– Ой, доню, краще тобі його кинути…
– Як ви таке говорите? Павло ж ваш син!
– Ага, син. Скупердяй останній, жінку геть не цінує. Ти дівчина красива, розумна, молода. От хочеш далі так жити, аби він кожну копійку рахував?
Я не знаю, що робити далі. З одного боку, у нас родина, є дітки.
Але свекруха має рацію. Важко жити з таким чоловіком, який постійно викрикає та не любить….
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!