Після мого запитання, з ким я маю прийти, Павло відповідає, що на святкуванні хоче бачити лише рідних йому людей, з цього я зрозуміла, що мого Володю він не запрошує

Хочу розповісти про неприємну ситуацію, яка склалася між мною і моїм двоюрідним братом. Він довго зустрічався з Анною, ще з університетських років, але от рік тому нарешті зробив їй пропозицію. Вся рідня була дуже задоволена, оскільки невістки пригледілася їм з першої зустрічі. От цього року мали зробити весілля. Він мені зателефонував і запросив, однак не сказав, приходити з чоловіком і донькою, чи наодинці. Я просто вже 6 років в цивільному шлюбі, ми з чоловіком не розписані, однак живемо добре. Ще виховуємо разом доньку, якій нещодавно виповнилося 4 роки. Вся родина не в захваті від того, що я проживаю з чоловіком без шлюбу, тому нас практично сім’єю не визнають.

Однак для мене це вже давно не проблема, головне, що я щаслива поруч з цією людиною. Після мого запитання, з ким я маю прийти, Павло відповідає, що на святкуванні хоче бачити лише рідних йому людей, з цього я зрозуміла, що мого Володю він не запрошує.

Ну я сперечатися не стала, думаю, нехай вже і так буде, прийду з донькою, привітаю рідню, а потім і додому.  Я це “з’їла” і навіть не образилася (хоча треба було).

Наступного дня Павло скидує мені повідомлення в месенджері:

 “Сестричко, ви точно з донькою будете? Треба сказати, тому що завтра ми оплачуємо місця”.

Я вже не хотіла завдавати йому клопоту, думаю, може, ресторан невеличкий, тоді ми не підемо, а він почав переконувати, що все добре і я не переживала. Мені якось було не приємно, залишився дивний осад після його повідомлення. 

Ну загалом я вже замовила нам з донькою однакові сукні, записалася на зачіску та макіяж. Пройшов ще тиждень, й Павло знову перепитує, чи ми точно будемо. Я сказала, що нехай бере на мене одне місце, донька буде в мене на руках. То й погодився, сказав, що й інша родичка дівчинку 2 років теж на руках тримати буде.

Але ніби далі все було добре, я вже забрала сукні, як раптом за тиждень до весілля брат пише наступне: “Привіт, сестричко. Мені дуже незручно, але в нашому ресторані на 8 годину вечора будуть ще святкувати день народження. З дітьми так буде не зручно. Може, ти дитину вдома залишиш? Та родичка теж буде залишати дитину вдома. Дітям це може бути важко, стільки людей, ще плакати стануть. Не хочу таких неприємностей в наш день”.

Тоді я навіть не знала, що йому відповісти. Моїй малечі вже 4 роки! Вона прекрасно все розуміє і не плаче з будь-якого приводу. До того ж вона обожнює такі свята, любить танцювати та бути серед людей. Я і не планувала бути з нею до кінця. Хотіла взяти на 2-3 години, а потім чоловік би її забрав. Але після такого у мене взагалі не було бажання йти на весілля.

Я відмовилася, а подарунок від нашої сім’ї передала батьками. Нещодавно побачила, що Павло заніс мене в чорний список в соціальній мережі і була шокована. В чому ж я провинилася? Хіба не соромно йому?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector