Я мама трьох малюків. Старший синочок Свят закінчив 1 клас, молодший Ян ходить у садок, а найменшій Інні декілька місяців.
Зі своїм чоловіком Романом я познайомилася в гуртожитку ще на 2 курсі. Він старший, кумедний, з почуттям гумору. Все почалося так швидко та пристрасно, побачення вночі, букети квітів.
Ну і завдяки такій пристрасті з’явився Святославчик. Ми зустрічалися тільки рік, взагалі не думали про весілля. Але хоч-не-хоч, мусили хоча б повінчатися. Звісно, Ольга Василівна косо на мене дивилася:
– Навмисне залетіла, аби сина оженити?
Мені тоді тільки 20 виповнилося, яке весілля? Я ще сама була молода і зелена, аж ніяк не готова до материнства. Тільки не наважилася на такий гріх, а взяла на себе відповідальність.
Батьки допомогли купити двокімнатну квартиру у спальному районі нашого міста. Мама інколи приїздила у гості, передавала продукти з села та няньчила Святика.
Народити у такому юному віці було важко, але я не здавалася. Не спала ночами, ще й вчилася, аби отримати диплом. А в Романа тільки одне було в голові – виспатися, поїсти та ще й отримати утіху в ліжку.
Ну і через декілька років у нас народився синочок Янчик. Грошей раз через раз вистачало, одяг купувала у секонд-хенді, продукти тільки ті, що на акції. В Романа не було стабільного заробітку, міг заробити як 20 тисяч, так і 5 чи 7.
Але чоловік не думав про наше фінансове становище. Його мало цікавили гроші. Єдине, що я постійно чула від нього “ходи в ліжко”. Навіть сварки старався залагодити інтимом. А мене то вже дратувало, чесно. Казала, що голова болить, нема настрою, погано почуваюся. А він постійно терся, наче кіт навесні:
– Хіба тобі так важко? У мене був важкий день, я хочу розслабитися!
– А я, думаєш, з ранку до ночі тут на ліжку сплю?
– Я мужик і мені треба десь задовольнити свої потреби.
Тому невдовзі народився наш третій плід любові – Інна. Ті пологи минули важко, мені робили операцію. Через гормональні ліки я сильно набрала у вазі. Тим паче, тіло “зносилося” і у 27 я вже мала обвислий живіт, розтяжки, варикоз на ногах.
І такий мій зовнішній вигляд не приваблював Романа. Він наче відсторонився від мене, не лягав в одне ліжко спати. Не обідав за одним столом, рідко виходив на прогулянку. Я розуміла, що йому соромно бути поруч з такою дружиною.
Мені дуже важко доглядати за трьома дітками. І якось я повезла їх до мами в село, аби вони відпочили хоча б тиждень. По дорозі додому розрядився телефон, тому я не могла зателефонувати Романові.
От підіймаюся, відчиняю двері і чую жіночі стогони з ліжка. Далі все було як у тумані. Я у сльозах викидала його речі з квартири, кричала. Добре, що сусідка викликала мені швидку допомогу та вкололи заспокійливі.
Роман переїхав до своєї мами, Ольги Василівни. Зараз я написала заву на розлучення, чекаю, поки буде суд. Адже нас важко розлучити, бо маємо трьох неповнолітніх дітей.
Тиждень тому заїхала до свекрухи, вона сама попросила. Я не очікувала нічого від тої розмови. Знала, що вона ж буде вигороджувати сина:
– Послухай, от тобі 27, роботи не маєш…
– І що? Не переживайте, Інна піде у садочок. Я вже шукаю ясла для неї.
– Не перебивай. Ти ж розумієш, що сама руйнуєш їх щастя? От Роман їх тато, рідний тато! Вони хочуть жити у повній родині. І хто потім тебе з таким причепом візьме? Так що забудь про зраду. Ну ніхто з нас не святий.
Слова свекрухи мене зачепили. Дійсно, у 27 я не мала грошей, аби їх прогодувати.І сама прекрасно знаю, як це – жити без тата.
Однак, не можу пробачити раду. Ну й наче об тебе ноги витерли. Як мені далі з ним виховувати дітей та спати в одному ліжку?
Варто дослухатися до такої дивної поради родички?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!