З моєю свекрухою важко знайти спільну мову. Вона доволі прикра людина з важким характером. Тому я відразу вирішила – жити разом ми не будемо. Та Тамара Федорівна однаково втручалась в наше життя. Приходила до нас в гості й розповідала, що і як має бути в хаті, що готувати треба.
– Ти мене слухай, я краще знаю. Чоловіка треба добре годувати. І не сперечайся з ним ніколи, дружина має поблажлива бути!
Я намагалась терпіти, хоча часом все ж не витримувала. Та найгірше почалось, коли я завагітніла. Ця жінка вказувала мені, що їсти, як спати й навіть, як сидіти:
– Не схрещуй ноги, бо дитина з пуповиною на шиї народиться!
І все б нічого, та я дуже полюбляю в’язати, це мене заспокоює. А тут виявилось, що навіть моє хобі шкодить дитині.
– Ти не розумієш, наші баби не дарма так казали. Не можна ризикувати!
Від цих усіх розмов мені вже було погано. Та потім ближче до пологів свекруха почала випитувати, як ми хочемо назвати дитину. Я сказала, що нам подобається ім’я Дзвенислава. Тамара Федорівна мало зі стільця не впала:
– Ви що? Як з таким ім’ям жити? Чого не Таня, Катя, Надя? Що за дурниці?
Та ми все вирішили. Настав час народжувати. Пологи були вкрай важкі, я втратила багато крові, тож довго не могла прийти до тями. А коли оговталась побачила свою дівчинку – Дзвінка була чудова. От лиш тільки чоловік мій якось дивно поводився. Наче щось приховував.
– Що з тобою? Щось сталося?
– Ти лиш не ображайся. Вчора, коли ти народила, мама побігла в РАЦС і оформила свідоцтво. У неї там подруга, ти ж знаєш.
– І що? Це ж добре!
– Вона сама дитину назвала. Світланою.
Це мене остаточно добило. Мені не подобається таке ім’я, та найгірше, що вона зробила це навмисно і без дозволу. Тепер доведеться документи переробляти. І як з нею надалі спілкуватися?
Що ви б робили на моєму місці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!