Вирішила якось з’їздити в гості до доньки. Дорога виявилася дуже довгою та важкою.
На вокзалі мене зустрічав зять, що дуже дивувало. До всього він ще й сердитий був. Напевне, не горів бажанням приймати таких гостей. Жодного слова дорогою не зронив. Ну що ж, це краще, ніж сварки чи пусті балачки.
Після приїзду я роздала наперед підготовлені подарунки. Не з пустими ж руками в чужий дім. Але, якщо я була рада бачити всіх, то мене, здається, тут ніхто не чекав. Так і просиділа 10 днів сама у квартирі.
Донька Богдани Дмитрівни, Ірина, доросла жінка 34 років. Має сім’ю, ходить на роботу. Зараз проживає в столиці, куди переїхала з чоловіком декілька років назад. Взяли квартиру у кредит, не без допомоги батьків.
Стара обожнювала власну доньку, тому навіть дачу продала, щоб та могла заплатити перший внесок. Засмучувало пенсіонерку те, що вона роками внуків не бачить. Усі на роботі, дуже зайняті. Запрошувала в гості і не один раз – не їдуть. Тому вирішила бабуся самостійно провідати доньку.
Богдана Дмитрівна вже уявила, який це буде чудовий час. Донька візьме відгул, покаже матері столицю. Бабуся купить подарунків онукам. Вже 5 років не бачила стара своїх рідних!
Правда, донька навіть не додумалася взяти відгул на роботі. В неділю, коли приїхала мати, вона відправила чоловіка на вокзал. Богдана привезла онукам подарунки, донька зробила чай, відвела в кімнату та залишила ключі від квартири.
– Завтра ми всі поїдемо рано, ти спи скільки хочеш! – повідомила Василина. – Взагалі, відчувай себе як вдома. В холодильнику є їжа, недалеко метро. Прогуляйся Києвом. Телевізор в іншій кімнаті.
– Ви покидаєте мене? Йдете на цілий день? – підвела очі старенька.
– Мамо, та у нас робота! – відповіла Василина. – Просто так з роботи ніхто не відпускає. В діти після школи футбол, англійська.
– Ну, можливо, можна один раз за п’ять років пропустити ці ваші гуртки? Бабуся приїхала! І ти взяла б дні в рахунок відпустки або як. Що я тут буду робити одна? Я телевізор приїхала дивитися?
– Не будь маленькою дитиною! – зітхнула Ірина. – Ніхто мене не відпустить і я про це більше не хочу говорити. За дитячі заняття я оплатила наперед. Їх ніхто не поверне.
Так і пройшло десять днів: вранці хтось на роботу, хтось на навчання, а поверталися усі пізно…
Богдана Дмитрівна залишилася ображена на доньку. 5 років не бачилися, а вона часу не може приділити.
– Я не розумію, що не так. Мама справді думає, що я повинна була тих 10 днів жити тільки заради неї? Мені що, кинути всі справи й догоджати їй? Мене теж можна зрозуміти. Я доросла і зайнята людина,– обурюється Ірина. – Мені на роботі треба було сказати, що мама приїхала в гості, тому я не буду працювати? Вона так це собі уявляла? Краще б приїхала влітку, тоді я й час знайшла б. Тому хай не обурюється тепер.
Як вважаєте, дочка дійсно повелася неправильно і негарно?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!