Останні пів року замість відкласти гроші, в мене виходить тільки навпаки. Вже, навіть, ті, що були відкладені, розтратила.
Ми з чоловіком жили вдвох. Донька вчилася у Варшаві, там знайшла хорошу роботу. Рік тому вийшла там заміж, ми їздили на весілля. Скоро матимемо онука.
Пів року тому до нас переїхала свекруха. Вони зі свекром жили в сусідньому селі. Коли його не стало, чоловік вирішив маму до себе забрати.
У нього ще сестра є, але вона в місті живе в квартирі. А тут все таки свій будинок, на подвір’я вийти можна, на грядку. Я була не проти.
Та з того часу все йде якось шкереберть.
Мало того, що Надія Трохимівна скрізь свого носа суне, вчить мене як робити все треба. Хоч на хвилиночку, мені вже майже 50. Так чоловік роботу втратив, перебивається підробітками тепер. Ще мама вийшла на пенсію, просить допомогти і на городі, і грошима.
Я ледь кінці з кінцями зводжу з цим усім. І морально втомилася, і фінансово справи йдуть не дуже.
Так хотілося поїхати до дочки в гості, як онук народиться. Я вже і гроші почала відкладати. Думала, свекруха буде з нами, то хоч якась копійка з’явиться. Бо пенсія у неї чималенька. А виявилося пенсію отримує з картки її донька.
Добре влаштували все – вам баба, а нам гроші. Та і це не найгірше. Продукти все одно купуємо, всім вистачить. І в домі є все необхідне, але ж свекрусі все не те.
Мені нічого не каже, тільки чоловіка відправляє то в магазин, бо їй солодкого схотілося, то в аптеку, то розсаду я не таку купила, біжить іншу купляє.
Одним словом, весь його підробіток на її забаганки йде. А моя зарплатня на їжу і комуналку. Не те що не лишається, я вже відкладені гроші беру, щоб хоч якось стягувати все це. Але свекруха не перестає мене дивувати.
– Я в гості до Людочки збираюся. Треба гроші на дорогу і гостинці покупляти.
– В чому проблема? Нехай Людочка і дасть вам вашу пенсію. В мене немає грошей.
Вона нічого не відповіла. Тільки через два дні поїхала до дочки. Вирішила поцікавитися в чоловіка, де ж вона гроші взяла.
– Ти давав мамі гроші? Хіба ти отримав аванс?
– Ні, не отримав ще. Там в шкатулці були, я їх матері дав.
– Ти здурів?! Це були мої гроші! Я відкладала їх, щоб до Інни поїхати.
Як він міг так вчинити, я не знаю. Останнє віддасть, аби мама була задоволена. А чи мені щось треба його не хвилює.
Невже він ніколи не почне думати про свою сім’ю? Завжди мама буде на першому місці?