Раніше я була переконана, що б не було – рятуватиму свій шлюб. Засуджувала жінок, котрі здаються після першої ж сварки, не намагаються знайти спільну мову, компроміс. Мабуть, на мене суттєво вплинуло виховання батьків. Мама завжди стверджувала, що жінка має все терпіти, пробачати.
І ось я вийшла заміж. Свого Данила щиро кохала, він був добрим та щирим. Вже за рік в нас донечка народилась. А ще за шість років синочок. Та життя у шлюбі виявилось зовсім не казкою. Згодом збагнула, що мій чоловік зовсім не ідеальний. Я мусила про все його просити, постійно нагадувати, що треба зремонтувати кран, прибити плінтус. Навіть сміття винести він без нагадування не міг.
Та я з усім мирилася, щось робила самотужки, про інше йому постійно нагадувала. Врешті за 20 років шлюбу Данило так і не зробив нормальний ремонт. З часом мене все дедалі більше дратувало. А потім я ще й дізналась, що в чоловіка інтрижка. Я зрозуміла, що наш шлюб не вартий нічого і сказала, що хочу розлучитися.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше цікавих та життєвих статей за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Чоловік зібрав речі й вирішив пожити в друга.
– Залиш ключі.
– Але це ж і моя квартира. Тим паче діти тут. Про всяк випадок, я маю мати доступ до квартири.
– А може, як нас не буде – ти коханку свою сюди приведеш.
– Перестань, ти ж знаєш, що то була помилка. Все через твої постійні докори.
Ми знову посварилися, він пішов. За тиждень зателефонував, попередив, що прийде побачити дітей. Я дозволила, та вирішила, що не хочу бути вдома і поїхала до сестри.
А коли повернулася очам своїм не повірила. Мій колишній нарешті прибив плінтус. Наступного разу під час візиту він замінив кран на кухні, а потім ще й новий унітаз встановив. Поступово на другий місяць нашого розлучення Данило почав ремонт у вітальні. Я не витримала й запитала:
– Оце треба було з тобою розлучитися, аби ремонт нарешті зробив. Не думай, що через це я дозволю тобі повернутись.
– Я й не розраховую на це. Хочу, аби дітям затишно було.
Минуло ще два місяці, і колишній поклеїв нові шпалери в коридорі. Дітям столи та полиці придбав. Тим часом наближався день народження Данила. Під час чергового візиту син запитав:
– А з ким ти святкуватимеш?
– Ні з ким.
– Мамо, можна тато до нас прийде. Приготуй його улюблене.
Я була проти, та діти дуже вмовляли. Врешті мені стало шкода їх і я погодилась. Торт спекла, стіл накрила. Ми відсвяткували усі разом, як в старі добрі часи. А потім колишній підняв келих і сказав:
– Ви – мої найдорожчі люди на світі, завжди такими будете. Я знаю, що не заслуговую на таку сім’ю. Але дякую вам!
Сльози покотились з моїх очей. А потім Данило підійшов і запропонував спробувати ще раз. і ось я вже кілька тижнів не можу наважитись.
Як гадаєте, варто пробачати колишнього? Він зрадив, але все ж добра людина і дбайливий батько.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!