Я сама підіймала сина Олега на ноги. Чоловік покинув мене дуже рано, я ще ходила вагітна. Добре, що батьки допомагали, як могли. То погуляти з онуком, то їсти приготувати. Вже як Олежик підріс, то віддали у садочок, а я почала шукати роботу.
Працювала і продавчинею на базарі, прибиральницею у супермаркетах, і касиркою в магазині. Крутилася, як могла на цьому світі, аби хоча б якусь зайву копійку заробити для сина.
Словом, так минуло 25 років. Батьки вже давно відійшли у засвіти, зосталася тільки я з сином. І все сподівалася, що він вибере гарну жінку, хорошу, роботящу, яка матиме щире серце.
Так і сталося. Тоді Олег зустрічався з Наталкою. Дівчинка кругла сирітка, її виховувала тільки старенька бабуся. І Наталочка вже з 13 років працювала у сусідів по селі. Там корову випасала, в тих яблука збирала чи сіно підгортала. Навіть на заочну форму документи подала, аби якось навчання поєднувати з роботою.
Після весілля молодята почали жити зі мною. Ну от нащо їм шукати квартиру для оренди, чужій людині гроші платити? Чи брати той кредит на житло, аби потім до кінця життя борги віддавати? Та і рідні стіни гріють душу.
Наталочка мені завжди допомагала. “Мамо, а давайте я то зроблю”, “Мамо, а я сама вечерю приготую”, “Мамо, відпочиньте, а я поприбираю”. Я хвалила борщик невісточки, дякувала за поміч, хвалилася сусідкам, яка Наталя трудівниця.
Але, на жаль, мій Олег геть не цінував таку жінку. Постійно зривався на Наталку та дітей, кричав, що малюки аж лякалися та плакали.
“Салат не досолила. Я такі помиї не буду їсти”, “Де мій чай, я через тебе на роботу запізнюся!”, “Ти так сорочу попрасувала? У тебе руки з іншого місця ростуть?”
Не раз я розраджувала Наталочку. І не раз говорила з сином про таке хамське ставлення до родини.
– Мамо, а ти взагалі лізь, займайся своїми справами. Я сам зі своєю жінкою розберуся.
Такі сварки у родині тривали декілька місяців. А потім Олег поїхав у Німеччину на заробітки. Наталка аж спокійно видихнула – нарешті ніхто не кричатиме у квартирі.
3 місяці Олег надсилав нам гроші. Але не обійшлося без докорів:
– Та я знаю, що ти їх на дурниці витратиш. Гарую тут як собака, а ти мою працю геть не цінуєш!
– Коханий, я все відкладаю, копійка до копійки.
– Ага, ага, я приїду і всі чеки порахую.
Я вже сама зі своєї зарплати платила за комунальні послуги, продукти, купували онукам одяг. Аби тільки Олег не лаявся за гроші.
Але потім син зник. Просто не підіймав слухавку, не телефонував. Наталка не на жарт злякалася, дуже переживала, постійно плакала. Вже сама зібралася їхати в Німеччину та шукати Олега.
Тільки потім ми дізналися правду про його таємниче “зникнення”. Приїхав товариш і розповів, що Олег там на стороні завів коханку:
– Він не хоче до вас повертатися. Каже, що нема в нього родини і нічого не тримає. Вибачте, що приніс вам таку сумну звістку…
Тоді чомусь я відсувала перед Наталкою велику провину. Це ж мій син її зрадив, значіть, я погано його виховала.
– Донечко, благаю тебе, не йди геть. Залишися тут з онуками, я без вас просто не виживу!
Відтоді минуло 2 роки, Наталка досі живе зі мною. Я тихцем переписала на донечку квартиру. Ну скільки я ще на цьому світі протягну? А вона хай далі там живе, онуків на ноги підіймає. Хоча б так спокутую гріх за вчинок сина.
Але місяць тому неочікувано приїхав Олег. Я не хотіла йог навіть на поріг квартири пускати:
– Ну тоді я через суд свою законну половину заберу!
– Тільки спробуй, вона на Наталку записана.
Олег покидався порожніми обіцянками про суд та пішов геть. Зараз він живе у друзів, але не хоче з нами бачитися, навіть дітей не провідує.
Так я втратила єдиного сина. Але тепер у мене є чудова донечка Наталонька, онуки. Сподіваюся, що Бог подарує родині легку та щасливу долю.
А Олег.. та хай йде своєю дорогою, він мене дуже розчарував таким підлим вчинком.
Наша читачка вчинила правильно, коли переписала житло на невістку?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!