Я прожила з Романом 16 років. Скажу чесно – то був не шлюб, а якась каторга. Постійні докори від чоловіка, сцени ревнощів, скандали. Роман забороняв мені навіть бачитися з подругами чи запрошувати сусідок у гості на каву.
Терпіла все заради дітей, чесно. Але вже мої донечки розуміли, що їх тато справжній тиран та деспот. Тоді він вже підняв на мене руку та я декілька днів замащувала синці тональним кремом. Надворі було літо, спека, а я спеціально одягала светрики на довгий рукав та джинси.
І після тої сварки нарешті наважилася написати заяву на розлучення. Вже нічого та нікого не боялася в цьому житті так, як Романа. Раптом, він мене колись взагалі на той світ відправить?
За 16 років у шлюбі ми купили трикімнатну квартиру, машину. Добре, що мені колись у спадок від бабусі перейшла квартира, яку здавала в оренду. Тому я швидко туди переїхала з дівчатами.
Я щиро сподівалася, що Роман знайде в собі ту мужність та відпустить мене спокійно. Як то кажуть “розійдемося на хорошій ноті”. Ага, мрій! У наше розлучення втрутилися свекри. Пані Галина вже на другий день прилетіла, наче та фурія і почала збирати свої подарунки:
“Цю мультиварку я тобі колись подарувала на 8 березня. Куплена на мої гроші”
“А цей халат? Ану віддавай геть, то також купувала я”.
“Телевізор не донесу сама, треба попросити сусіда. Я його вам 5 років тому в кредит купила!”
Щоб ви розуміли, пані Галина навіть почала забирати ті подарунки, які купувала онукам. Згребла в пакет одяг Христинки та іграшки Злати. Ну ось це дуже “щедра” бабуся, я просто була в шоці. Вже рідних онуків хотіла обібрати:
– То я купувала. Ти і так розлучаєшся, то чого воно в дітей має залишатися?
– Але вони ж ваші онуки. Нащо до розлучення дітей приплітаєте?
– Я на то гроші давала і маю повне право забирати. У мене пенсія маленька!
Добре, що до квартири вона не пхалася. Роман відкупив у мене половину вартості, зараз я хочу вкласти ці гроші у нерухомість. Аби для дівчаток в майбутньому було по однушці, мали свій дах над головою. А поки живемо утрьох у квартирі бабусі, місця всім вистачає.
Знаєте, якби не Христя та Злата, то я би попала у божевільню, чесно. От в один момент вони так подорослішали, постійно мене підтримували, заспокоювали. Старша взагалі не хоче з Романом ні бачитися, ні спілкуватися.
Вчора я заїхала на нашу квартиру та забрала деякі речі. Косметику, рушники, вазонки та прикраси. Всі сережки та браслети зберігала у гарній шкатулці біля ліжка.
Дивлюся – а там тільки 2 пари сережок та старенький годинничок. Я аж налякалася, подумала, що нас обікрали. Але потім до спальні зайшла свекруха і я зрозуміла, куди все моє добро ділося:
– Що шукаєш? Твого дрантя тут вже нема.
– Ви взяли мої сережки. Віддайте, будь ласка.
– Ще чого захотіла?
– Ці сережки колись подарував Юра на..
– Подарував і мені віддав. То на його гроші було куплено!
– Але подарунки не забирають.
– Він купував – він і буде забирати. Все, віддавай ключі та провалюй до бісової матері!
Я була вражена з такої скупості колишнього чоловіка та свекрухи. Мало того, що забрали всі речі дітей, то ще й мої подарунки “викрали”.
Мені ті сережки та браслети були до одного місця, чесно. Могла їх здати в ломбард чи продати десь на барахолці.
Просто я хотіла зберегти нормальні стосунки після розлучення, не псувати нерви, не сварилися. А так вийшло, що свекруха повністю почала командувати ситуацією та ще більше розсварила мене та Романа.
Дуже за донечок наших болить. Адже після розлучення Роман геть від них відцурався. Певно, то свекруха його так намовила.
Що б Ви порадили нашій читачці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!