Скажіть мені, хіба я така погана людина, що навіть батьки з рідної хати виганяють? Від коли вийшла заміж, мама з татом перейшли на бік чоловіка та зовсім мене не підтримують. Говорять, що маю нестерпний характер та у всіх сімейних ситуаціях й проблемах винна тільки я.
Якось вранці, коли Назар відвіз малого в садок, зібралась я по своїх справах. Увесь день бігала то на манікюр, педикюр, то до косметолога, а увечері зустрілась з колежанкою. Прийшовши додому, відчула як втомилась та заснула. Раптом будить мене Назар з криками.
– Я не зрозумів, що ти робила увесь день? Чому холодильник порожній і чим ти годуватимеш дитину зараз?
– Я не відповідатиму доки ти звертаєшся до мене таким тоном! — сказала я йому.
– Вероніка, скажи, будь ласка, чому так важко приготувати вечерю мені та дитині? — спокійніше говорив далі Назар.
– У мене не було на це часу! Увесь день мала справи, от тільки прийшла і так втомилась…
– Але ж ти знаєш, що я прийду з роботи голодний! Хоча б картоплю всмажити не можна було? Я виконую свій обов’язок: забезпечувати тебе та сина, натомість ти також маєш виконувати якісь обов’язки — заявив чоловік.
– Ти мені не вказуй, що я маю робити! Якщо чесно мене це вже дістало таке відношення як до малої дитини, тому я йду від тебе! — розгнівалась я.
Тоді я ще висказала йому все, що мала на душі, а потім зібрала сина та поїхала до батьків. Підозрювала, що мама з татом можуть не підтримати мене в тій ситуації, але такої реакції я зовсім не очікувала! Як вони могли так вчинити? Навіть не впустили мене до рідного дому, сказали, що я посоромила їх перед Назаром. Але хіба я заслуговую на таке? Потім була змушена повернутися до чоловіка та просити вибачення ні за що. Може хоча б чужі люди мене підтримають якщо рідні повідверталися?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!