Півроку тому помер мій тато. Мені було достатньо важко пережити цю втрату. Ми залишились з мамою удвох.
Нещодавно до нас прийшов брат мого тата, дядько Ігор. Це було несподіванкою для нас з мамою. Адже навіть, коли тато був живий, він з’являвся у нашому домі вкрай рідко. Відносини між братами були доволі натягнутими. Хоч вони і не сварились, але ніколи не були друзями.
– Як ваші справи? – з ввічливості запиталась у нього.
– Можна і без цих формальностей. Звертайся до мене на “ти”. Ми ж не чужі люди!
Ну звісно, ми ж бачимось раз в ніколи! Він хотів за один день стати ближчими до нас, аби отримати вигоду. Він був корисливим. Думаю, саме через це тато і тримав дистанцію між ними. Після похорону він навіть жодного разу не зателефонував нам. І навіть зараз він приїхав, не попередивши. Він не церемонився і запитався прямо:
– Спадщину ми ділитимемо втрьох? Чи є хтось ще? – він сказав це так, ніби так і мало бути.
– Ти про що? Яка спадщина? – спитала мама.
Він знав про що говорив. Спадщина була і не маленька. Ми мали простору квартиру, великий будинок за містом і дві машини. Він хотів отримати і собі частку з цього.
– Ну усе, що залишилось після мого брата. Потрібно розділити майно – не соромлячись, відповів дядько Ігор.
– Ти нічого не отримаєш. Після смерті мого чоловіка усе майно переходить у право власності його дружини і дочки.
– Я кровний родич! Я маю право на спадщину!
– Помиляєшся. Закон на нашому боці.
Як тільки батько дізнався про хворобу, то відразу сказав, усе, що ми маємо залишиться мені і матері.
Дядько Ігор до майна не мав ніякого відношення і прекрасно це розумів. Тому вирішив шукати наші слабкі сторони і тиснути на них.
– Я не хочу сварок і тяганин по судах. Тому прийшов вирішити це питання мирно, по совісті.
– Де ж була твоя совість, коли брат лежав хворий! Ти навіть жодного разу його не провідав!
– Я шкодую про це! Але минуле не виправити. Потрібно думати про майбутнє. З твого боку неправильно загребти усе майно!
Ми не бачили сенсу у подальшій розмові, адже ділити майно на трьох ми і близько не збирались.
– Бувай здоровий! Ми більше не будемо обговорювати це питання! – сказала мама.
Ця ситуація добряче збентежила нас з мамою. Але ми знали, що дядько так просто не здасться. Ще б! Адже ось вона, можливість отримати великі гроші: третю частину розкішного особняка, квартири в центрі міста і двох машин. Непогана сума виходить!
Нещодавно нам прийшла повістка із суду. Дядько Ігор таки не заспокоївся. Сподівається, що виграє цю справу. Шкода буде його розчаровувати.
Як гадаєте чи має право дядько Ігор претендувати на майно свого брата?
Якщо б ви були на його місці, то намагались отримати таку спадщину?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!