– Усе своє життя вона присвятила тільки йому. Я думала, що так лише у фільмах буває. Вони навіть дітей не мали. У чоловіка проблеми зі здоров’ям були. А вона дітлахів обожнює. Чужих бавить, а своїх так і не народила. Якби не Степан, то вона б стільки всього мала. Ми їй неодноразово це казали, але все одно з ним залишалася. Зараз їм обом по шістдесят,- розповідає дев’ятнадцятирічна Катерина.
– А чому про всиновлення не думали?
– Тітка думала. Але Степан був проти. Казав, що чужих дітей годувати не буде. Якщо своїх Бог не дав, то значить не заслужили. Тітка тоді багато плакала. Але з часом змирилася. Розводила руками і казала, що така в неї доля. Але це була не фортуна, а її власний вибір. Якби покинула чоловіка, то все в неї налагодилося б. І діток народила би, і шлюб би щасливий мала, і навіть самодостатність не втратила б. Не знаю, звідки у неї були сили терпіти Степана. Напевне, це і є безмежною любов’ю. А кілька днів тому тітка нам з мамою подзвонила і заявила…
– Що сказала? Розповідай далі.
– Сказала, що з чоловіком розлучитися хоче. Він їй, виявляється зраджував. А тепер усе розповів і вирішив піти до молодшої.
– Йому ж шістдесят років. Якій молодій дівчині він потрібен?
– Ну, це для нього вона молода. Їй років під сорок зараз. Має двох дітей від різних чоловіків. Тобто їх дядько Степан виховувати готовий, а тітці з дитячого будинку брати дитину забороняв. Ось скажи тепер, чи це чесно?
Тітка Галина одружилася зі Степаном після того, як закінчила школу. Тож у шлюбі вона й справді вже дуже і дуже давно. Зараз усе виправдовує великим коханням до чоловіка. Жили вони і справді дуже дружно. Степан ще у 90-тих почав власну справу. Вдалося. Зараз мав свій бізнес, тому з фінансовим питанням усе ясно. Мільйонером він, звичайно ж, не став, однак жила Галина краще, ніж деякі її подруги. Мала власну квартиру, сучасну побутову техніку, вдосталь гаджетів. Навіть на море з чоловіком часто їздила.
Жінка мала все, що хотіла. Однак самостійно не працювала. Зате вдома клопотів вистачало.
Галина завжди цінувала сім’ю. Мріяла про хорошого чоловіка та діток. Першу частину втілити у життя вдалося, але ось зі спадкоємцями все ніяк не виходило. Обоє знали, що проблеми з боку чоловіка, але той лише відмахувався, а жінка навіть не знала, що на це сказати. І сама розводила руками, уявляючи, як готувала б для власних малят, як відводила б їх до школи й забирала звідти. Втім, усю любов довелося віддавати племінникам.
Від нудьги жінка знайшла собі роботу. Хоча потреби в тому навіть не було. Чоловік ніколи не запитував її про витрати. Тільки давав потрібну суму. Тому весь дохід Галини йшов винятково на її забаганки. Взагалі Степан дріб’язковим не був. Копійки не рахував і був готовий допомогти кожному, хто просив. Дружина цінувала його щедрість понад усе. А на власні гроші допомагала дітям сестри.
– Галино, для чого їй той телефон? Навіщо ти купувала його? Він такий дорогий! – бідкалася матір Катерини, коли тітка їй подарувала смартфон.
– Та що ти. Мені для племінниці нічого не шкода.
– Ти грошима так не розкидайся. Це справа не хитра: сьогодні вони є, а завтра уже немає. Ніколи не знаєш, коли знадобляться.
– А для кого мені відкладати гроші? Дітей своїх у мене немає.
Коли тема заходила за спадкоємців, то у грудях жінки починало нестерпно пекти. Не любила вона про це говорити, бо розуміла, що має змогу народити, однак Степана кохає більше, ніж думку про дитину.
Останнім часом справи чоловіка йшли погано. З бізнесом почалися проблеми. Грошей тепер ставало дедалі менше. Сестра Галини ніби серцем відчувала. Напророчила фінансову скруту. Подружжю навіть квартиру продати довелося. А тут ще й заява про розлучення на столі. Тож ділять гроші навпіл і розходяться назавжди. Шкода тільки змарнованих років. Усе ж таки більш ніж пів століття за спиною залишилося.
Степан на те не зважає навіть. У нього зараз нове життя. Інша сім’я. Діти.
А ось тітка Галина цілком сама залишилася. Присвятила все життя чоловікові, а він її так безсовісно зрадив.
– А чому тут сумувати? – обурюється найкраща подруга Каті. – Вона ж непогано тих шістдесят років прожила. Каталася, як сир у маслі. Чоловік їй тільки догоджав, на гроші не скупився. Єдине, що дітей у неї не було. Але тут уже сама винна. Могла б наполягти.
– І не соромно тобі таке казати? Він забрав у неї понад сорок років, за які вона могла б і дітей народити, і онуків бавити. А вона навіть дітей не народила, розумієш? Через його хвороби. А зараз він заявляє, що йде до молодої жінки, щоб виховувати чужих синів.
– Ну, може, вона і сама дітей не так хотіла. Кажуть, якщо людина чогось дуже хоче, то йде навіть по головах. А тітка твоя терпіла все, хоча мала стільки можливостей усе змінити. Могла б усиновити дитя, могла подати на розлучення першою, могла знайти здорового чоловіка і побудувати нову сім’ю. Тому слід було думати про себе, а не про Степана. З нього приклад треба брати. Він на жертви не йде, бо знає, що вдруге пожити не вийде.
А що про вибір Галини думаєте Ви?
Як їй слід було вчинити, щоб не жаліти про згаяну молодість?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!