На всі церковні свята я приїжджаю до матусі в село. І не з порожніми руками. Обов’язково перед поїздкою заїду в “Ашан” чи “Метро”, куплю декілька пакетів продуктів. І про ліки не забуваю.
Ось і цього року я заздалегідь приїхала у село, спеціально на роботі вихідний взяла. Весь день крутилася на кухні, готувала кутю, пампушки та виносила страви. Чоловік нарубав дров, а дітки також допомогли – розклали тарілки на стіл. А маму я попросила відпочити. Адже ледь ногами перебирає та руки тремтять.
– Що б я без тебе робила, голубко моя! – раділа старенька.
І під вечір приїхав мій молодший брат Роман. Вкотре з порожніми руками. Хіба тицьнув моїм дітками по 100 гривень.
– То вам на нові телефони, – сміється.
А діти тільки кивають головою. Ну що їм з тих 100 гривень? Хіба куплять собі солодощі і все. А брат так дивиться на них зверхньо, ніби новий 13 айфон подарував.
Обійме мене, маму, потисне руку моєму чоловікові та сідає за стіл.
– Ох, я так сьогодні наробився, – бідкається Роман.
Але я знаю, що він працює дистанційно, з квартири. Просто сидить за ноутбуком та щось цокає на клавішах. Його не цікавлять мої справи чи матусине здоров’я, головне – похизуватися новенькою машиною. Він це діло полюбляє.
– А ти, Васю , досі на старенькій шкоді їздиш? – єхидно посміхається.
Ну так, брат купив собі Теслу. Але у кредит. І не з салону, а биту.
За столом часто критикує мох страви:
– Це така у тебе кутя? Ха-ха, сестричко. і як ще Вася з такою горе-жінкою не схуд!
Посидить годину, потім згребе все, що у холодильнику бачить та йде геть. Мама ще намагається йому грошенят підкинути. Бо, бачте, бідний, нещасний, кредит виплачує.
Але така поведінка брата відверто дивує та нервує. Роман навіть не запропонує посуд помити чи зі столу зібрати.
– Взагалі, це жіноча справа. Я чоловік та не буду до посуду навіть доторкатися.
І хоче це було Різдво, однак, я дуже посварилася з Романом. І байдуже, що то гріх у таке свято. Бачить Бог, що сил моїх не було.
– Ти взагалі совість маєш? Хоча б запропонував мамі ліки чи продукти купити або ж комунальні послуги оплатити. Вона вже на пенсії, а ти досі у неї на шиї висиш.
– Знову ти зі своїми нотаціями, дістала мене! Тобі яка різниця? Що, шкода мені цей салат нещасних чи 500 гривень? Я для твоїх дітей нічого не жалію!
Здається, що ми тоді так кричали, голосніше за місцевий вертеп. І колядникам я давала гроші зі своєї кишені, Роман все тільки на відео знімав та посміхався.
Що ж, свято було зіпсовано. Роман не попрощався, тільки грюкнув дверима та поїхав геть. Мовляв, домовився з друзями поїхати у нічний клуб.
Я сказала матері, що не приїжджатиму на свята, якщо Роман ось так далі нахабно поводитиметься. Вона ж його всіляко захищає та виправдовує. Тим паче свекри нас запросили у гості.
Дівчина вчинила правильно? Як би ви провчили такого родича?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!