Історія нашої сім’ї зовсім не проста. Ми все життя жили в Торецьку і ніколи не думали переїжджати. До останнього й зараз трималися. І лишень в червні наважились на евакуацію. Нас переконали. Відвезли в село на Тернопільщину і поселили в гуртожитку.
Мені відразу здалося, що місцеві нас недолюблюють. Всі так дивилися, оцінювали. Та я себе заспокоювала, що хоч діти в безпеці. Нам допомогли з одягом і всім необхідним. Харчі на перший час дали. Синові на школу усі канцтовари подарували, доволі не погані німецькі.
Тож пішов мій Антон перший раз в школу. Вже забув, коли навчався нормально. Та повернувся засмучений.
– Що таке?
– Вони навіть не стараються мені пояснити. Вчителі ведуть уроки і все, я нічого не розумію. А однокласники ще й регочуть.
Ситуація мене обурила. Пішла я до школи розбиратися. Та вчителька на мене так зневажливо подивилась.
– А що ви хотіли, ми не можемо на одного хлопця орієнтуватися. Дітей багато!
– Ви маєте розуміти, як йому важко!
– Розумію, але по ньому й не скажеш, сидить в телефоні, викликаю до дошки – каже, не хочу й не йде, огризається. Раджу вам звернутися до психолога.
Уявляєте, замість того, щоб свою роботу виконувати, вона до психолога відправляє. Це жахливий підхід. Пішла я до директора, наскаржилась, він обіцяв поговорити з вчителями. Наступного дня синові запропонували відвідувати факультативи. Лиш йому ця ідея не сподобалась.
– Мало мені цих дітей у школі бачити, то ще після уроків маю?
– Ти хоч 9 клас закінчи, а там побачимо!
На кілька днів все заспокоїлось. А тоді раптом я побачила відео, яке вчителька виставила в батьківську групу. На ньому був мій син, він говорив погані речі про школу, вчителів і дітей. Використовував не цензурні слова. І я ж розумію, що його довели навмисно, спровокували. А тоді ще й без дозволу виставили, осоромили перед усіма батьками. Хіба ж так можна? Пішла я відразу до школи. А вчителька мені каже:
– А як мені довести, що ваш син жахливо поводиться, не хоче вчитись і іншим не дає? Чи мене можна матом крити?
– Ви не мали права це робити! Це дитина, підліток, в нього емоції, гормони.
Я написала в групу, що звернусь в поліцію, а якась мамаша відписала, що краще цього не робити, бо соціальні служби нас на контроль візьмуть. І як із цим бути, скажіть? Що мені робити?