Найбільше в житті я не люблю нахабних людей. Раз допоможеш їм від щирого серця, а вони потім вже золоті гори вимагають. І такою людиною виявилася моя невістка, уявляєте?
Свого сина я дуже сильно люблю. І, хоча, тоді я не заробляла багато на пекарні, але старалася дати Олексієві все найкраще. Коли він ще в школі вчився, то подарувала йому омріяний ноутбук (Правда, у кредит, який потім довго виплачувала).
Відкладала рік зі своєї зарплати, аби ми влітку поїхали на море бодай на 10 днів. Сама могла одягатися в секонд хенді, але Олексієві купувала нові речі.
Моя невістка Марина не з багатої родини. Її виховували бабуся та дідусь. Тата рідного вона ніколи не бачила, а мама втекла закордон і не давалася чути. І невістка росла ще в гірших умовах. Я думала, що коли людина живе у бідності, то буде цінувати кожну копійку.
Після весілля я віддала Марині та Олексієві однокімнатну квартиру. Житло мені дісталося від покійної родички. Ще й допомогла ремонт зробити, купила гарні меблі з Епіцентру. Так, обирала такі дешеві варіанти. Але ж краще це, ніж ті меблі, які там були до!
Думаєте, невістка цінує мою поміч? Ні.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Їй взагалі не сподобався диван та шафа, яку я купила. І вже через 3 місяці після ремонту змусила Олексія взяти кредит на дуже велику суму і почала господарювати. Замовила дорогі меблі у якогось дизайнера, їх мали привезти чи то з Польщі, чи з Німеччини. Мій син має такий піддатливий характер та не любить сваритися, тому от пішов на поступки Марині.
Після ремонту невістка не заспокоїлася. Взяла в кредит велику плазму, холодильник, пральну машинку та ще якогось робота-пилососа. Олексій через ті борги був змушений влаштуватися на другу роботу охоронцем на будову. У мене складалося враження, що невістка любить на право та наліво викидати гроші. Ну за стільки часу вона ні разу сама нічого не купила, хоча так хвалилася, що працює в якомусь дорогому салоні краси адміністратором.
Але, знаєте, глибоко в душі мені було дуже шкода сина. Ось так старається, працює в поті чола, дуже схуд. Мала відкладені гроші, майже 30 тисяч. Взяла всі ці заощадження, ще зайшла в магазин та купила дітям продуктів. Набрала аж 2 пакети та ледь донесла до квартири.
Вдома був син, невістка тоді пішла “у справах” з подругою. Була чудова нагода якраз поговорити про їх проблеми:
– Ось, Льошику, тут 30 тисяч. Перерахуй. Краще ці гроші відклади, заплати за кредит. Хіба вам так добре жити від зарплати до зарплати? А що буде, коли дитинка народиться?
– Ма, ну не лізь зі своїми нотаціями. Якось будемо. Може мені вийде на заробітки поїхати.
– От скажи, хіба тобі не подобався мій ремонт? Гарні меблі, зручні. То ж тебе Марина намовила, так?
Спокійно повечеряти нам не вийшло, бо додому прийшла невістка. І одразу з порога почала жалітися, як їм важко кредит виплачувати, які відсотки великі, а зарплати малі.
Але через декілька днів я дізналася, на що витратив гроші син. Пішов у магазин та взяв Марині айфон в кредит. Я коли побачила, скільки той телефон коштує в Інтернеті, то ледь не посивіла – 55 тисяч!
Я аж заплакала, чесно. От що син, що невістка дуже безвідповідальні люди. Таке враження, наче вони думають, що гроші з неба падають чи на дереві ростуть. А як вони далі житимуть, коли дитинка народиться?
Забожилася, що тепер ні копійки не дам синові. Хай він у 27 років нарешті набереться розуму та буде заощаджувати. Певно, то Марина так на нього впливає…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!