Не можу похвалитися хорошими стосунками з матір’ю. Навіть заздрила подругам, чесно.
Маму не цікавили мої оцінки у школі, справи, хобі, здоров’я. Єдина причина нашого діалогу – її дорікання:
– Знову посуд не помила?! Чому речі розкидані?!
Бувало, що навіть сусіди приходили та скаржилися на шум. Після їх погроз щодо виклику поліції мама затихала. На щастя, з татом все було навпаки. Я з нетерпінням чекала вихідних, щоб поїхати до нього на ночівлю, піти у кафе чи кіно. Так, мої батьки розлучені. Однак, мама була категорично проти наших зустрічей:
– Знову підеш до того зрадника? Дивися, щоб він і від тебе не відцурався! Хоча що я можу сказати.. Яблуко від яблуні далеко не падає!
Навіть могла мене закрити у кімнаті чи забрати ключі. Я голосно плакала, просила вийти та навіть погрожувала, що стрибну через вікно.
Саме через маму я обрала університет у Львові – додому їхати маже 5 годин, ми будемо рідко бачитися. Саме цей фактор став мотивацією краще вчитися та вступити на державну форму.
Зараз мені 30 років, є коханий чоловік та донечка. Я всіляко намагаюся дати їй все те, чого у мене не було в дитинстві – любов, ласку, турботу та взаєморозуміння. Однак, стосунки з моєю мамою рік за роком погіршувалися. І зараз я навіть готова поставити на цьому крапку – все через один випадок.
Декілька місяців тому не стало мого тата. Він залишив мені у спадок свою однокімнатну квартиру. Тоді ми з чоловіком були по вуха у кредиті та думали продати житло. Але тут у гру втрутилася мама:
– Ти ще мала та дурна, не знаєш, як правильно розпоряджатися квартирою. І взагалі, ми її купували удвох і там моя частка також є!
Так, я знала, що це була колись “запасна” квартира, ще як батьки жили разом. Ми намагалися переконати маму віддати нам квартиру, адже кредит не чекав. Тим паче, я була вагітною. Але мама вперлася і не хотіла нас слухати. Майже місць ми сперечалися, вона навмисне там змінила замки та не пускала нас на поріг.
– Або ти відаєш мені половину вартості грошей або можеш до мене навіть не приходити!
Нам нічого не залишалося, як попросити грошей у друзів та свекрів. Ледь нашкребли ті 50 тисяч доларів, я здала у ломбард золото. І знаєте, що на ці гроші мама собі купила? Машину.
Тоді я втратила дар мови. Тобто звичайне корито на колесах їй було важливими за мене? Заради тої нещасної автівки вона влаштувала таку війну зі мною?
А дізналася я про це випадково – ми якраз продавали свою стару машину та хотіли купити більшу, сімейного розміру. На сайті оголошень вказали номер чоловіка. І мама до нього зателефонувала.
До слова, вона не сприймала мого Олексія. Казала, що він поганий хлопець та не пара. Але за всі ці роки мама втратила авторитетний статус у моїх очах і ці її “настанови” були порожніми словами.
Ну звісно, що машину мама у нас не купила. Їй ще вистачило нахабства попросити її віддати безкоштовно:
– Я ж твоя мама. Ви ще встигнете на машину назбирати. Дістало доїжджати на роботу на трамваї!
Того ж дня я заблокувала її номер. Вже понад три місяці ми не спілкуємося, навіть зі святами одна одну не вітаємо. Деякі подруги мені досі дивуються – хіба я маю совість так робити зі старенькою матір’ю?
Але мені все одно на чужу думку. Повірте, мене совість не зжирає та я не боюся Божого покарання. Моя мама заслужила таке відношення. Я вже не називаю її “мамою”, а просто кажу Наталка. Сподіваюся, що з донькою у мене будуть дійсно хороші стосунки та вона виросте гідною дівчиною.
А ви б дали другий шанс мамі? Можливо, дівчина надто прискіплива щодо такої поведінки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!