Після того випадку я відмовилася від своєї матері – тепер вона чужа мені людина

Не можу похвалитися хорошими стосунками з матір’ю. Навіть заздрила подругам, чесно. 

Маму не цікавили мої оцінки у школі, справи, хобі, здоров’я. Єдина причина нашого діалогу – її дорікання:

– Знову посуд не помила?! Чому речі розкидані?! 

Бувало, що навіть сусіди приходили та скаржилися на шум. Після їх погроз щодо виклику поліції мама затихала. На щастя, з татом все було навпаки. Я з нетерпінням чекала вихідних, щоб поїхати до нього на ночівлю, піти у кафе чи кіно. Так, мої батьки розлучені. Однак, мама була категорично проти наших зустрічей:

– Знову підеш до того зрадника? Дивися, щоб він і від тебе не відцурався! Хоча що я можу сказати.. Яблуко від яблуні далеко не падає!

Навіть могла мене закрити у кімнаті чи забрати ключі. Я голосно плакала, просила вийти та навіть погрожувала, що стрибну через вікно. 

Саме через маму я обрала університет у Львові – додому їхати маже 5 годин, ми будемо рідко бачитися. Саме цей фактор став мотивацією краще вчитися та вступити на державну форму. 

Зараз мені 30 років, є коханий чоловік та донечка. Я всіляко намагаюся дати їй все те, чого у мене не було в дитинстві – любов, ласку, турботу та взаєморозуміння. Однак, стосунки з моєю мамою рік за роком погіршувалися. І зараз я навіть готова поставити на цьому крапку – все через один випадок.

Декілька місяців тому не стало мого тата. Він залишив мені у спадок свою однокімнатну квартиру. Тоді ми з чоловіком були по вуха у кредиті та думали продати житло. Але тут у гру втрутилася мама:

– Ти ще мала та дурна, не знаєш, як правильно розпоряджатися квартирою. І взагалі, ми її купували удвох і там моя частка також є! 

Так, я знала, що це була колись “запасна” квартира, ще як батьки жили разом. Ми намагалися переконати маму віддати нам квартиру, адже кредит не чекав. Тим паче, я була вагітною. Але мама вперлася і не хотіла нас слухати. Майже місць ми сперечалися, вона навмисне там змінила замки та не пускала нас на поріг.

– Або ти відаєш мені половину вартості грошей або можеш до мене навіть не приходити! 

Нам нічого не залишалося, як попросити грошей у друзів та свекрів. Ледь нашкребли ті 50 тисяч доларів, я здала у ломбард золото. І знаєте, що на ці гроші мама собі купила? Машину. 

Тоді я втратила дар мови. Тобто звичайне корито на колесах їй було важливими за мене? Заради тої нещасної автівки вона влаштувала таку війну зі мною? 

А дізналася я про це випадково – ми якраз продавали свою стару машину та хотіли купити більшу, сімейного розміру. На сайті оголошень вказали номер чоловіка. І мама до нього зателефонувала. 

До слова, вона не сприймала мого Олексія. Казала, що він поганий хлопець та не пара. Але за всі ці роки мама втратила авторитетний статус у моїх очах і ці її “настанови” були порожніми словами. 

Ну звісно, що машину мама у нас не купила. Їй ще вистачило нахабства попросити її віддати безкоштовно:

– Я ж твоя мама. Ви ще встигнете на машину назбирати. Дістало доїжджати на роботу на трамваї! 

Того ж дня я заблокувала її номер. Вже понад три місяці ми не спілкуємося, навіть зі святами одна одну не вітаємо. Деякі подруги мені досі дивуються – хіба я маю совість так робити зі старенькою матір’ю? 

Але мені все одно на чужу думку. Повірте, мене совість не зжирає та я не боюся Божого покарання. Моя мама заслужила таке відношення. Я вже не називаю її “мамою”, а просто кажу Наталка. Сподіваюся, що з донькою у мене будуть дійсно хороші стосунки та вона виросте гідною дівчиною. 

А ви б дали другий шанс мамі? Можливо, дівчина надто прискіплива щодо такої поведінки? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector