Мій тато дуже добра й терпелива людина. Він ніколи не свариться. Та те, що сталося нещодавно навіть його розлютило.
Два роки тому мій брат одружився. Усі ми думали, що Юля хороша і добра людина. Коли вона приходила до нас в гості – сиділа тихенько й слова зайвого не казала. Тому ми раділи, що невістка хороша буде. Самі запропонували, аби молоді у нас після весілля жили.
– Нащо вам платити орендну плату. Будинок великий, усі вмістимося. – запропонувала мати.
А я все думала, що зможу потоваришувати з Юлею, це ж так класно мати сестру. Я ж молодша за неї всього на чотири роки.
Після весілля молодим виділили окрему велику кімнату. Спочатку все було добре. Та трохи дратувало, що Юля нічого вдома не робить, лишень спить до обіду і серіали дивиться. Мама врешті не витримала:
– Я в суботу планую всі вікна перемити. Юлю, допоможеш мені.
– А Катя що робитиме?
– В неї сесія, має вчитися.
– В мене теж справи. Якщо вона не працює, то я чого маю?
Дивно мені було, що Юля так поводиться. Тим паче я завжди мамі допомагала, лишень зараз не могла. Їсти невістка також не варила, хоча охоче вечеряла із нами.
Та ще гірше стало, коли вона завагітніла. Почала постійно скаржитися:
– Ви нам дали погану кімнату. Там холодно в ноги, а я вагітна, не можу мерзнути.
– Але ж вам виділили найбільшу!
– Найтепліша кімната в Каті, на другому поверсі.
І що ви думаєте, за тиждень мені довелося поступитися своєю кімнатою. Мене це страшенно дратувало, та з вагітною сперечатись не хотілося. Далі було дедалі цікавіше. Невістка вмовила батька зробити в кімнаті ремонт, бо її колір стін не влаштовував. Потім батьки ще й меблі в кредит взяли. Все робили, аби Юля щаслива була.
А вона зовсім нічого не робила. Поводилась нахабно, наче головна в оселі. Нещодавно приходить на кухню і заглядає в каструлю. Мама якраз рагу приготувала.
– Що за гидота? Зараз знудить. – заявила вона, скривившись.
– То не треба їсти, – не витримала я. – Пригодуй щось, нас пригости.
– Я не можу, мені зле. Катя, а замов суші, але тільки з креветками, звичайні вагітним не можна.
– Сама замовляй.
– Ти ж знаєш, я не можу за ними йти, а доставки там немає.
– Чи в тебе ноги не ходять? Чому не прогулятись?
– От всі в цьому домі до мене погано ставляться. Набридло все це.
Коли брат повернувся з роботи, Юля йому наскаржилася. Він прийшов до нас і заявив:
– Вам не соромно? Їй важко, а ви ще знущаєтесь! Ми подумали, що краще нам хату розділити й зробити окремий вхід.
Тут вже тато не витримав.
– Поки я живий – це мій будинок і ділити його ніхто не буде. А вам варто пошукати собі окремо квартиру. Не можуть усі твоїй Юлі прислуговувати.
Молоді страшенно образились, вже наступного дня з’їхали. А Юля тепер всім розповідає, що її вагітну вигнали.
Як гадаєте, можливо налагодити такі стосунки? І чи варто?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!