Після церкви вирішила зайти до своєї сусідки Орисі в гості. Жінка сама живе, чоловіка вже років 10 тому поховала, а син у місто переїхав. Ми частенько так збиралися у неї в хаті – чаю випити, сусідам кісточки обмити, новини останні по радіо послухати.
– Знаєш, краще б мій Григорій взагалі ту Ірку не привозив! Чесно, от кладу руку на серце – я з останніх сил трималася, щоб їй тою лопатою по писку не дати! Губи накачала, вії наростила, нігті ого які довгі – немов ті вила.
Тої суботи її син Григорій вирішив познайомити маму з нареченою. Зібралися раненько, купили улюблені цукерки “Зоряне сяйво” та кущик магнолії. Нехай якраз посадить біля хати над лавкою та буде їй око милувати.
– Він заходить, а на джинсах дірки! Кажу “синку, дай зашию”. А він каже, що то мода така. Геть чисто здурів у своєму Києві! Мода? То щурі погризли!
Та для Орисі то був тільки початок.
– Я аж за серце хапнулася, коли невістку побачила. І де та натуральна краса? Геть чисто Григорій глузд втратив. А я казала, щоб він сусідську Маринку сватав. Господи, навіщо я його до Києва пустила?
А Григорій дуже хороший син. Коли батька не стало, то всіляко матері допомагав і ще до сусідів йшов працювати. А про навчання не забував. Вивчися на золоту медаль та зумів пройти на державне місце у Києві. Тільки Орися чомусь не дуже раділа.
– Який Київ? У селі повно є роботи. Він ще й таку спеціальність вибрав – щось з комп’ютерами пов’язано, я не знаю. А навіщо того? От, наприклад, пішов би на тракториста, працював у пана Михайла.
І якщо за ці роки вже Орися змирилася з навчанням та професією сина, то наявність молодої невістки зі столиці було для неї ударом в серце.
– Ну от я її бачила у церкві, гарна дівчина. І я б не сказала, що немов лялька штучна. Ще ж вона за кермом машини була, то зголосилася до хати підвези. Мила, привітна. Ну не буде твій син мігеру вибирати?
– А я думаю, що вона його приворожила! Точно!
Я глянула на годинник – вже 5 вечора, так засиділася. Удала, що маю багато справ та треба поспішати. Насправді Орися мене вже закумарила скаргами на Іринку. Та і якось некомфортно було слухати той бруд.
Зайшла до хати, на порозі ще раз глянула на сад Орисі. Коли ж то вона почала так люто ненавидіти невістку?
А може, це у всіх жінок таке закладено? От є у вас син, єдина розрада. А тут бац – і з’являється на полі бою молода та красива дівчина, пряма конкурентка.
Хоча Орися завжди такою була – тримала Григорія біля себе. Боялася також втратити, як чоловіка.
Та хіба не розуміє, що її Григорій вже дорослий. Чесно, не хочу говорити погане про своє село, але добре, що її син втік звідсіля. Бо яке тут майбутнє? Трактористом бути, працювати за копійки та потім спитися? Ні.
Я навіть своїй доньці говорила, щоб якомога далі звідси їхала, от вона і до Львова поступила. А Орися тільки нагнітала та залякувала, що там мою доньку можуть у бордель запхати.
А Іринка дуже красива дівчина. Ну її Григорій погану пасію точно не вибрав.
Ех, от тепер вже боюся за Орисю – через таку свою гордість та ненависть взагалі сина може втратити. А нещодавно я отримала запрошення на їх весілля. Сподіваюся, що подругу “попустить” та вона нарешті прийме дівчину у родину.
А якщо далі буде так бундючитися – то вже її проблема. Лиш би потім не скаржилася, який весь світ поганий, а вона хороша….
Жінка має рацію? А що б ви змогли порадити пані Орисі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!