Я вийшла заміж досить рано, як тільки мені виповнилося 18 років. Ми не хотіли поспішати з дітьми, вирішили спочатку здобути хорошу освіту, знайти роботу та купити свою квартиру. Я почала навчатися заочно та паралельно працювати. Чоловік теж працював, тоді ми й вирішили взяти житло в кредит. Коли ремонт був завершений, і ми переїхали в нашу новеньку двокімнатну квартиру, задумалися про дітей.
Але виявилося, що завагітніти мені було досить складно. Ми з чоловіком безліч разів зверталися за допомогою до фахівців, ходили до церкви, їздили до цілителів, але все було марно. І так пролетіло наших дев’ять років подружнього життя. Коли у мене зовсім опустилися руки, я запропонувала чоловікові взяти дитину з дитячого будинку. На диво, він погодився, і ми одразу почали оформляти документи.
У дитячому будинку ми звернули увагу на маленького хлопчика трьох років. Він весь час просто сидів біля вікна та плакав, був дуже сумний. Я одразу відчула до нього якесь неймовірне тяжіння. Але потім ми з’ясували, що у нього є ще сестричка і вона не хоче з ним розлучатися. Ми з чоловіком не розраховували на двох дітей, але після тривалих роздумів, вирішили всиновити обох.
І я, і Дмитро були на сьомому небі від щастя. Ви б тільки бачили очі дітей, коли ми привезли їх додому. Я просто зараз не маю сили передати всю ту радість, яку вони випромінювали. Це потрібно було бачити.
Пройшло вже три роки. У нас дуже міцна та щаслива родина, діти нас дуже люблять. Але це ще не всі новини, недавно ми дізналися, що я чекаю дитину! Ми з чоловіком вже й не думали про таке, а тепер їх буде троє. Напевно, Бог вирішив, що цим двом янголятками потрібні батьки, а потім і нам дав дитятко.
А вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!