Нещодавно мій син одружився і переїхав з невісткою жити в іншу квартиру. Про поганих невісток я чула багато скарг, мої подруги розповідали надзвичайно багато життєвих ситуацій, одні здавались мені абсурдними, а інші серйозними. Правда, я ніколи не лізла зі своїми порадами і дотримувалася нейтралітету.
Інколи мені здавалося, що свекрухи самі винні, що не можуть знайти спільної мови з дружинами синів, адже старша жінка має діяти розумом, а не емоціям. Правда, так я думала до тих пір, поки доля не подарувала мені “прекрасну” невістку.
Скажу чесно, я вже не раз наступала собі на горлянку, щоб догодити дружині сина, але вона все одно все викручує так, що я у всьому винна. Я ніколи поганого нічого не хотіла для їх сім’ї, але цю дівчину взагалі не хвилюють чужі почуття. Її слова вже не раз ранили мені серце, однак невістці абсолютно байдуже. Я б своїй свекрусі ніколи такого не посміла зробити, але чи то вона в мене така норовлива, чи то молодь зараз така пішла.
На вихідних я готую страви, от і вирішила віднести дітям, заскучала за ними й заодно б вечерю вже невістці не треба було готувати. Вони були задоволені – з’їли борщу, пиріжків. Подякували, а я просто любувалася, з яким апетитом вони все куштували.
З того часу я часто приходила до них, щоб принести харчі. Так, в середу син ще не повернувся з роботи, а невістка закликала мене пити чай. Все було ніби добре, однак дівчина була якась зла. Потім вона сказала, що мені не потрібно так часто до них приходити, і син сам буде до мене приїжджати.
Після цієї розмови я, природно, перестала взагалі ходити до свого сина. Він регулярно був у нас в гостях, але завжди сам, дружина з ним не приходила жодного разу. Мені трішки було ніяково, адже я не розуміла, що зробила не так. Вона дуже егоїстична, через що стосунки в мого сина з родичами значно погіршилися. Від мене там вже взагалі нічого не залежало.
Нещодавно вона народила онука, і я була дуже щаслива. Ця маленька крихітка дарувала мені знову сенс життя. Я не хотіла набридати дітям, тому казала невістці, нехай самі з сином приходять до нас, а я з чоловіком їх практично не навідувала, нам було достатньо просто брати дитину на прогулянку.
Але нещодавно невістка сама мені подзвонила і запропонувала посидіти з онуком у них вдома, поки вона сходить у своїх справах. Дивним й навіть образливим було те, що вона це сказала в такому тоні, ніби робить нам послугу. Спілкуватися з нами по-людськи вона не може, переступити через свою гордість і попросити. Хіба я не заслужила на звичайну повагу?
Тоді я сказала, що зможу посидіти з онуком, але якщо вона мені його привезе. Вона ж сама мені заборонила до них приїжджати. Вона посміялася і погодилася привезти онука. Тоді я награлася з онуком досхочу, правда, не знаю, як далі спілкуватися з невісткою.
Також бути гордою чи старатися налагодити стосунки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!