Одружилася я у 18 років, а моєму чоловікові тоді було лише 23. Ми були дуже закохані один в одного і дивилися на світ через рожеві окуляри. Згодом у нас народилася донечка, і мені здавалося, що Олексій буде ідеальним батьком.
Після народження Алінки, наші стосунки значно погіршилися. Я постійно вдома сиділа з малюком, а чоловік працював на двох роботах. Дівчина часто плакала і взагалі була неспокійною, і тоді ми постійно конфліктували, сперечалися, хто більше втомлений, і кому прийдеться вночі вставати до дитини.
Напевно, Олексій ще тоді почав мені зраджувати, хотів так втекти від домашніх турбот.
Потім я завагітніла вдруге, хоча я і не наважувалася на другу дитину, цього дуже хотів чоловік. Олексій знову став ласкавим, ніжним, як колись, так я в 21 рік стала мамою двох донечок, правда, щасливою я взагалі не була.
З пологового будинку мене забрали батьки, адже я хотіла прийти додому з Оксанкою і зробити таким чином чоловікові сюрприз. Правда, те, що я побачила вдома, мене дуже засмутило. Ось я щаслива переступаю поріг квартири з донечкою на руках, одразу біжу в спальню, а там Олексій лежав на нашому ліжку з іншою жінкою.
Він навіть не вибачився, сказав тільки: «А чого ти хотіла? Я чоловік, мені це потрібно». Я проплакала всю ніч потім, але не змогла піти. Просто не уявляла, що в 21 рік робити з двома маленькими дітьми на руках. Олексій тепер не приховував своїх жінок, і не відчував ніякої провини. З кохання мої почуття перетворилися до нього на огиду.
Я не раз збирала речі, а той постійно падав на коліна й просив вибачення. Згодом ми стали з ним жити, як сусіди, а я просто повністю занурилася у виховання донечок. Зараз я вже змирилася з такою долею, зустрічаю чоловіка з роботи, намагаюся не помічати на ньому запах жіночих духів, готую вечерю.
Мені просто нікуди піти, а так він хоча б нас утримує. Навряд чи я б змогла забезпечити дітей, адже у мене навіть немає вищої освіти. Олексій задоволений такою ідеальною дружиною, а мої дні просто перетворилися на сіру буденність, лише діти дають силу жити далі.
Мій чоловік щасливий, а я терплю, адже все одно всі вони зраджують.
Чи правильно чинить жінка, що пробачає зраду чоловікові?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!