Після зміни Василь повернувся додому втомлений. Помив руки, заходить на кухню, відчиняє холодильник – а там тільки вчорашній борщ. Тоді чоловік так розлютився та вирішив все висказати лінивій жінці

Нещодавно у Галини з Василем виповнилося перлинове весілля. На честь такого свята чоловік упив їй омріяні білі сережки, які нагадували маленькі перли. 

“Ох, якби я тільки знав ще декілька років тому, що наше життя так змінитися” – думав чоловік та йшов додому. 

Галина завжди балувала чоловіка домашніми стравами. От прийде він додому – а там курочка запечена, борщик наваристий стоїть на плиті. В холодильнику ще різні салати – олів’є, крабовий, вінегрет. Так Галя проводила свою декретну відпустку. Встигала і за донькою прослідкувати, і вдома прибрати, і їсти зробити. Який аромат був – та весь під’їзд точно слини пускав! 

– Ну ти в мене така господинька, Галю, я тобі за це руки маю цілувати! – радів Василь, хутенько мив руки та біг до столу. 

Все йому смакувало. Звісно, Галя була ще тою жінкою на всі руки! Навіть як на дні народження до них родичі приходили у гості, то завжди хвалили жінку! 

– Ох, Васю, як я тобі заздрю! Бо моя Маринка тільки все у “Сільпо” купує готове, але воно ж несмачне! А у тебе жінка все робить з любов’ю, то найголовніше! – хвалили друзі Василя. 

Ось донька Олена вже підросла, пішла у садок. Галі було нудно вдома, адже сидиш у чотирьох сінах та тільки їсти готуєш.

– Васю, я б на роботу хотіла піти. Ми якраз грошей наскладаємо, зробимо ремонт. Може вийде машину нову купити, бо наша вже ледь їде.

Вася погодився, адже зайвої копійки вдома не буває. Тим паче жінка мала рацію – вони відколи одружилися, то ремонт у квартирі не робили. Треба купити якусь нову техніку, оновити меблі, та елементарно переклеїти шпалери у спальні, бо вони на скотчі та доброму слові тримаються! 

Галинка швидко знайшла роботу – продавець на Галицькому базарі. Весь день на ногах, шалений потік клієнтів. Так вона залишалася до 7 вечора. Приходила додому дуже втомлена та мріяла про душ та тепле ліжко.

– Галю, а що на вечерю? 

– Не знаю, візьми у холодильнику борщ вчорашній! 

Вася скривився – він ніколи не їв вчорашнє.

Бачить, що лежать ще два яйця та приготував яєшню. Тільки от борщ вилив у туалет, бо він вже виглядав не так апетитно. 

Зранку прокидається – жінки нема. Поїхала на роботу, на плиті порожньо. От він з голодним шлунком поїхав на будівництво, добре, що по дорозі заїхав на заправку та хот дохом перекусив. Так вони почали сваритися через їжу. Василь все дорікав, що у холодильнику порожньо, а він аж схуд! 

– Так піди в “Сільпо”, купи собі салат та щось з випічки!

– Не буду я їсти щось магазинне! То гидота! 

І до ресторанів Вася так само скептично ставився. Ні піцу, ні бургери,  ні суші не хотів. Казав, що то суцільна хімія та отрута.

– У тебе рук нема що ти не в силі хоча б курку запекти? 

Все дійшло до того, що Вася почав спати в іншій кімнаті. Якось йому на роботі дали нового помічника – молодий хлопець, Сергій. Тільки от він постійно приїздив з магазинними продуктами. То салат з “Сільпо”, якісь макарони. бувало, що піцу замовить на обідню перерву. 

Пошепки

– Слухай, ну ти такий молодий, тобі треба їсти багато домашньої їжі! А ти все такою хімією харчуєшся.

– І що? 

– Тобі хіба жінка не готує?

– Та ні, вона ж на роботі працює, втомлюється, так само як і я. Скажу навіть більше – у нас є традиція, ми у суботу та неділю взагалі відпочиваємо від домашніх справ. Йдемо у якесь кафе, кіно.

– Чи ти малий збожеволів? Як стільки грошей витрачати на дурниці?

– А хіба то дурниці? Знаєте, от коли я бачу, яка моя Марічка втомлена приходить з роботи, то зроблю їй чаю, вислухаю. Вона розпитає, як у мене справи. Ми однаково працюємо, однаково заробляємо. Тільки от ці гроші збираємо, збираємо,  але хіба воно того вартує, аби так спину гнути? От нещодавно їй купив новий телефон, бо попередній розбився. То вона так раділа, аж плакала! 

– Ех, молодьож, ну вас в одне місце!

– А хіба я не правий? От дивіться, ваша жінка. наскільки я знаю, працює продавцем. То весь час на ногах, а бувають хамовиті клієнти. Не дай Боже ще шахраї трапляються. Прийде додому – треба з донькою ще й уроки зробити. І я сам інколи такий втомлений, що нічогісінько не хочу робити. А тут пішов в магазин, заплатив 100 гривень і їжа готова! А хіба ви не хотіли з донькою та жінкою хоча б раз якось розвіятися? Піти у кіно на мультик, чи в парк на атракціони? 

Тут Василеві трішки соромно стало, зачепили його слова напарника.

Вже й сам дійсно не згадає, коли вони просто відпочивали. Адже все відкладають гроші на ремонт на машину, на все-все-все. А Галя скаржилася, що курточка їй вже застара, та і чоботи зносилися, що вона дві пари шкарпеток одягає. 

– Ану скажи номер тої доставки піци. 

– Тримайте. Тут ще акція діє, купуєте дві та третя у подарунок! 

Ввечері Василь повернувся додому не з порожніми руками. Тримає такі величезні піци, а запах просто казка! 

– Ану, залишайте всі свої справи, вмикайте телевізор, будемо дивитися якийсь фільм! 

Донька від щастя почала стрибати, як те зайченя. Галя дивиться на чоловіка та не впізнає його. 

– Але ж ти казав….

– Мало що я казав розумного. Давай, вмикай. І завтра субота, йдемо разом у стрийський парк. Ти ж давно хотіла на качелях покататися, так, доню? 

– Ура! Мені у класі всі заздритимуть! 

Тоді у родині Василя та Галини все налагодилося. Взяв собі за звичку пораду від молодого помічника – табу на те, аби займатися домашніми справами у вихідні. Тепер це час тільки для родини. Піти в кіно, парк чи навіть поїхати у гори на декілька днів. Навіть на МакДональдз чи піцу з ресторану Вася вже не дивився так гидливо. Адже було найголовніше правило – аби жінка та донечка посміхалися. А борщ та запечена курка ще встигне йому набриднути! 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector