Пісний борщ Дмитрові абсолютно не смакував. Воно й не дивно, адже у коханки він їв то смажений лосось, то запечену телятину. І взагалі Сніжана була неймовірною дівчиною. Вона встигала доглядати за собою, працювати і готувати вишукані страви. У свої двадцять п’ять була власницею квартири й автомобіля. А чого змогла досягти його Люся? До того ж Дмитрові щодня доводиться слухати її скарги.
На мить чоловікові здалося, що його дружина є причиною усіх проблем. Раніше він жив у своє задоволення і горя не знав, а як тільки зв’язався з Люсею, то все пішло шкереберть. Бізнес не йшов, а борги збільшувалися. Довелося продати нерухомість, а через деякий час грабіжники викрали його авто. Хіба це все може бути збігом обставин? Точно дружина у всьому винна!
Дмитро наважився піти геть. З собою він забрав всі подарунки, меблі та навіть постіль. Хоча ці речі одразу опинилися на смітнику, але йому хотілося насолити своїй колишній. Чоловік ще кілька разів телефонував до Люсі, а потім просто зник.
Наступна їхня зустріч відбулася через півтора року, коли чоловік приповз на колінах просити прощення. Він каявся у скоєному і просив дружину прийняти його назад. Однак тепер він був не сам, а з новонародженим немовлям на руках.
Спочатку в Дмитра зі Сніжаною справді все було гаразд. Молода дівчина щиро кохала чоловіка. Раніше вона мала стосунки лише з одруженими бізнесменами, а цього разу з’явився шанс побудувати справжню сім’ю. Дівчина вирішила, що готова спробувати, але вона не була готовою зустрітися із суворою реальністю. Труднощі розпочалися, коли в пари закінчилися гроші. Сніжана от-от мала народжувати, а Дмитро продовжував виправдовуватися, мовляв, зарплатню не видають, роботи нема. Дівчина немов отверезіла і не могла зрозуміти, за що вона покохала цього нездару.
Сніжана одразу після пологів відмовилася від дитини і виставила її разом з батьком за двері, а сама повернулася до колишнього “татуся”.
Насправді Дмитрові було байдуже на малюка, але він розумів, що з ним у нього більше шансів заслужити прощення в Люсі. Він стояв перед нею зі сльозами на очах, які лилися не через трагічну ситуацію, а через страх чоловіка опинитися на вулиці.
Однак за цей час Люся стала коханою і щасливою жінкою. У її житті з’явився гідний чоловік. Якщо спочатку вона наважилася на роман, аби довести усім, що чогось варта, то зараз все переросло у щось набагато серйозніше.
– Люсю, вибач мені, – благав Дмитро.
Раптом до дверей підійшов незнайомий чоловік із донечкою на руках. Жінка взяла дитину на руки. Так, вона стала мамою.
Дмитро стояв у ступорі.
– То мені тепер йти геть? – зрештою запитав він.
Люся нічого не відповіла. Вона терпляче чекала, коли цей блазень відійде від її вхідних дверей, аби зачинити їх. Вечоріло, а їй ще потрібно було скупати свою доню і нагодувати коханого чоловіка.
Чи можна звинувачувати інших людей у своїх невдачах? І чи варто пробачати зраду, навіть якщо людина кається у своєму вчинку?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!