Я дуже розчарувалася у своїй матері й тепер не знаю, що робити далі.
Батько пішов з сім’ї, коли я була ще школяркою. З матусею ми залишилися лише у двох, інколи нам ще допомагала бабуся. Не шикували, матір працювала на двох роботах, батько платив невеличку суму аліментів, однак ми ці кошти не витрачали, а відкладали мені на навчання.
Я мріяла про світле майбутнє, але не думала, що мама поставить на ньому хрест. Через неї я покинула навчання, а ще, здається, в мене почалася депресія.
Загалом після того, як я вступила на перший курс, це було минулого року, матір повністю змінилася. Вона стала віддалятися від мене, не розповідала нічого, я не розуміла, що відбувається. А пів року тому дізналася таке, від чого волосся дибки.: “моя мама вся в боргах”. На ній багато кредитів, мікропозик, також винна дуже багато грошей своїм знайомим. Я у свої 19 років залишилася без фінансової підтримки батьків, оскільки вона ще й витратила всі кошти, що відкладали з аліментів батька. Щоб заробити хоча б на хліб, покинула навчання і пішла працювати. Без освіти я можу претендувати на мізерну зарплату. Мені здається, що мене просто морально розчавили.
Матір витратила ще й заощадження бабусі, взяла на неї різноманітні мікропозики. Що з нею трапилося, не знаю. Мама мене завжди любила, а зараз їй абсолютно все одно на сім’ю, хоча я єдина, хто залишився з нею.
Все від неї відвернулися друзі, знайомі. Зараз ми з бабусею намагаємося погасити заборгованість матері в мікропозиках, однак вона продовжує брати нові. Коли ми запитуємо, чому вона робить, для чого їй стільки грошей, то чуємо у відповідь погрози, що вона щось з собою зробить, якщо ми її не зрозуміємо. В бабусі через це почалися проблеми зі здоров’ям, вдома постійно конфлікти, стреси, однак навіть не маємо за що придбати ліки. Матір постійно бреше, потім ми миримося, і все по колу. Вона знищує мене як особистість, через неї мені теж не хочеться жити, не бачу сенсу в майбутньому абсолютно. Вона обіцяє, що зміниться, але нічого для цього не робить. Зараз на мені абсолютно весь будинок, квартплата, бабуся, замість того, щоб вчитися й гуляти з подругами, я думаю, де взяти кошти на хліб. Як тільки мова заходить про те, скільки грошей і кому вона винна, матір каже, що я лізу не у свою справу.
Я розумію, що далі так тривати не може. Я просто зійду з розуму, а їй наплювати на мої почуття, на моє подальше життя. Я хочу припинити з нею спілкування, просто викинути зі свого життя, піти з дому і розпочати все з нового листа. Однак бачу сумні очі бабусі, і розумію, що вона просто без мене пропаде. Чому я маю жертвувати своїм майбутнім, я не розумію, але відчуваю свою у за все це. Підкажіть, будь ласка, як краще вчинити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!