Побачивши, що у дочки знову, вже всьоме, круглий живіт, я зібрала речі і поїхала до сестри

Мій зять хороший чоловік, але він не сповідує православну віру. Через рік після шлюбу у них з дочкою народилася дитина.

Звичайно, що я була щасливою бабусею і намагалася у всьому допомагати. Тим паче, що окрім них у мене практично не було більше близьких людей, адже з чоловіком ми розлучилися ще 15 років тому. 

Спочатку я приходила до дітей кожного дня після роботи, а коли вийшла на пенсію, то почала у них проводити цілі дні з ранку до ночі. 

Я прибирала, готувала їжу, прала одяг і займалася зі старшими дітьми. Одним словом, усі хатні справи були на мені, адже зять працював, а дочка няньчила немовля і чекала на появу нового.

– Олю, ти виглядаєш дуже стомленою, – одного разу зауважила моя сестра. – Може, досить там гарувати і гайда до нас!

Вона живе разом зі своїм чоловіком у Львові. У них власна трикімнатна квартира. Їхні діти давно живуть окремо, тому вільне місце є. Наших батьків не стало багато років тому, а в моєму місті ще живе рідний брат з сім’єю та далекі родичі.

– Я не можу дочку залишити, – відказала я на пропозицію сестри.

Пошепки

Однак я швидко змінила свою думку, коли побачила, що моя дочка вагітне всьоме. Вирішила, що пора збирати речі і переїжджати до сестри.

Прийшов час пожити для себе, адже мені надоїло бути хатньою робітницею і нянькою. Звичайно, що інші родичі засудили мій вчинок, мовляв, як я могла кинути онуків та єдину дочку. Але ж вони уже дорослі і самостійні люди.

Я не зважаю на ці слова, бо зараз цілком задоволена своїм життям. Сестра допомогла влаштуватися мені продавцем в магазин. Зміни через день, тому підробіток не забирає у мене багато сил і вільного часу. З дня мого переїзду пройшло пів року, а за дітьми я не встигла скучити.

Планую навесні навідатися до них в гості, але повертатися туди на постійно не збираюся. Квартиру в рідному місті я здала в оренду, а виручені кошти ділю навпіл з дочкою. Вважаю, що фінансової допомоги цілком достатньо.

Однак дочку мій вчинок образив, тому ми практично не спілкуємося. Не знаю, як у них справи, але ж якось живуть. Можливо, нарешті зрозуміють, що вистачить з них дітей і більше не плануватимуть народжувати. 

А як ви оцінюєте вчинок жінки?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector