Олексію дали відпустку – 10 днів. Він з нетерпінням чекав, коли нарешті приїде додому, обійме рідних. Так сумував за анекдотами тата, та смачними маминими пиріжками, за прогулянками з Рексом.
Але у місті він мав ще важливу місію – передати одній людині пакунок. Його побратим, Орест, мав йти до свого родича дружбою на весілля. Однак, полкан відпустки не погодив. А Орест подарунок вже купив!
– Не в службу, а в дружбу, будь ласка, виручи.
Олексій погодився. Тим паче, Орест розповів, що кафе якраз знаходиться поруч, у його районі. Передав листівку з привітанням, невелику коробку, перемотану гарним папером.
У потязі також їхали хлопці з фронту. Побачили Олексія, підсіли та вирішили трішки “відсвяткувати” початок відпустки. І вже на вокзалі хлопець ледь міг спокійно стояти. Зазирає до рюкзака, аби дістати папірець з назвою кафе – а його нема! Телефон Ореста, як на зло, не відповідав.
Добре, що на вокзалі був таксист. “Він точно знає ту вулицю” – подумав Олексій та впевнено покрокував до машини.
– Яка? Зелена? Там точно нема такого кафе. Є на вулиці Земляній. Може, вам туди?
– Ну ви краще знаєте, поїхали!
Весілля було у самому розпалі. Гості, які палили на вулиці, одразу побачили Олексія та закликали до столу. Видно, Орест їх попередив.
– А як наречених звати? У мене для Марини та Данила.
– Марина? Данило? Ми таких не знаємо. Але вип’ємо за твоє здоров’я!
– Ні, я його друг, маю подарунок передати.
Але музика грала так голосно, що Олексія ніхто не чув. Його ще й посадили до столу з гарною дружкою – Оленкою. За вечір вони познайомилися ближче, розговорилися, багато танцювали.
Так весілля гуляли до самого ранку, не дивлячись на комендантську. Поїхав Олексій ночувати до дружбів, з ними були ще наречені та Оленка.
От вже всі виспалися, випили пігулки від голови.
– Марино та Даниле…
– Хто?
– А хіба вас не так звати?
– Ні. Я Дарина, а де Дмитро. А ви від кого взагалі?
– Я від Ореста.
– Вибачте, але ми ніякого Ореста не знаємо. Ви точно на те весілля у гості приїхали?
Олексій розгублено пояснив всю абсурдність ситуації. І про те, що трішки випив у потязі, і про таксиста та загублений папірець
– Так на вулиці Зеленій зробили новий ресторан. Вас водій збив з пантелику.
Звісно, подарунок для молодят Марини та Данила передали. А коли Олексій розповідав про цю ситуацію – то всі ледь стримували сміх.
Через 10 днів Олексій знову поїхав на фронт. Всі місяці переписувався з Оленкою. А коли знову отримав відпустку, то першим ділом поїхав обирати каблучку для коханої.
Ну це доля, інакше не скажеш. Сам Бог тоді зробив так, аби Олексій потрапив на те весілля та зустрів Оленку.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!