Хочу дізнатися вашу думку і почути пораду, бо терпіти цей цирк уже немає сил.
Коли мені виповнилося 20 років, я познайомилася зі своїм першим чоловіком. Ми побралися дуже швидко. Розписатися були змушені, бо я чекала від нього дитя. Разом прожили 5 років, але, як-то кажуть: на милування нема силування. Я сама тоді зібрала речі і пішла. Чоловік не забезпечував нас взагалі. Усіма своїми вчинками показував, що сім’я не потрібна. Я ж не могла жити постійно, думаючи, де взяти фінанси і як прожити з дитиною на ті копійки.
Через деякий час закохалася знову. Разом пробули шість років. До дитини ставився непогано. А потім я дізналася, що я потрібна була йому для кредитів. Набрав їх на мене і втік. Непогано розвів. Я знову лишилася сама.
Через пів року познайомилася з новим чоловіком. Переїхала із сином до нього. Він молодший за мене на 8 років. Але виглядає солідніше. Та й мислить зовсім не на свій вік. Словом, цього разу мені здавалося, що я знайшла свого чоловіка. До мене він ставить добре, фінансово нас з дитиною забезпечує. Стосунки у нас з ним прекрасні, але от сина мого він чомусь не сприймає взагалі. Каже, що батьком ставати поки не планував. Колишні хоча б спільну мову з дитиною знаходили. А в цього все через крик та покарання. А ще мій коханий почав зловживати. Коли не п’є, то заводиться швидко. Пробували його кодувати. Бо я почала погрожувати, що піду від нього.
Але більше мене хвилює ставлення до дитини. Хочу, щоб усім було добре.
Я знаю, що дітей слід виховувати, але не такими методами. Я ніколи навіть голос на сина не підвищувала. Та й нікому іншому не дозволяла. Більше не можу терпіти таке ставлення до сина. Але й не знаю, чим йому помогти. Іти не хочеться. Сама на старість залишитися не бажаю. Та й зараз важко буде, а так гроші є, дах над головою теж.
Зараз пишу вам, щоб почути якусь пораду. Вагаюся між тим, щоб вберегти сина і залишитися з нічим чи перетерпіти це все, зате в теплі та достатку. Як гадаєте?
Що порадите жінці?
Як їй краще вчинити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!