– Подзвонили з лікарні, сказали, що з чоловіком щось трапилося, попросили терміново приїхати. До мами їхати довго. Чи не могли б ви за моїм сином приглянути?

Світлана розмовляла з подругою через телефон, як раптово розмову розірвав стукіт в двері. На порозі стояла сусідка зі слізьми на очах. Світлану це трішки збентежило. Як виявилося, чоловік сусідки потрапив в лікарню, а вона не мала з ким залишити свого дев’ятирічного сина. Міг би і сам вдома бути, але треба, щоб хтось прослідкував, щоб жінці спокійніше було. Світлана серйозних планів не мала, то ж вирішила допомогти. 

Світлана зайшла на сусідську кухню й заварила собі чай. В цей момент зайшов на кухню і хлопчик з планшетом в руках. 

–  Будеш чай? Я – Світлана, ваша сусідка зверху.

– Ні, не хочу. А мене звуть Кирило. Ви дуже гарна тітка, але мама говорить, що якщо жінка красива, то значить нещасна. А батько тоді її і питає, то вона – некрасива, чи в шлюбі нещаслива. 

– Щось в цьому є, я вже третій рік розлучена.  

– Ну так значить вам потрібен чоловік. 

– Ой, Кириле, ті чоловіки зараз нікудишні. Давай, я краще почекаю, поки ти підростеш. 

– Я дивився нещодавно програму, так там казали, що щоб мати те, що ми хочемо, треба чітко уявити. А ви кого шукаєте? 

– Що ж це ти за програми там дивишся. Ну я хочу високого, красивого, багатого, щоб в нас прислуги були і я ні в чому не собі не відмовляла. 

– А ви йому така навіщо?

– Я буду його кохати і красива буду поруч.

– Ні, я про користь, любити зможе й інша. Потрібно допомагати, а не жити, як тарган в квартирі. А я вже знайшов собі дружину!

– Ну так же ти зі мною одружишся. 

– Та я лише з вами познайомився, а Аню давно знаю. Ми разом з нею ходимо на гурток роботехніки. Вона дуже розумна і всі завдання краще за мене виконує. Одного разу ми були з нею в одній команді. Вже в кінці змагання наш робот припинив вмикатися. Так я в паніку, а Аня заспокоїла мене, все наново почала підключати – і запрацювало. Тоді ми і виграли. А я ще більше в неї закохався, адже разом ми – команда.

– Ну, Анька, козуля, підрізала у мене такого нареченого. Думаєш, мені чоловіка треба на роботі шукати, щоб ми теж командою були? 

–  Ні, не треба тобі нікого шукати. От дивись, Анька ж мене точно не шукала, вона сильна і в це я сам закохався. Так і ти маєш стати розумною, сильною й тоді наречений побачить це в тобі, і ви разом станете справжньою командою.

– А навіщо мені тоді хтось потрібен буде? Я б подорожувала, англійську вчила, на танці пішла, на курси кулінарні. 

– Так ви можете це зараз робити.  

– Ага, можу. А хто мені це все буде оплачувати? Чоловіка заможного треба.

– Тоді ви точно – тарган.

– Припини обзиватися, вже пізно, пора лягати спати. 

– От правильно каже тато, надивляєтеся фільмів з неіснуючими героями, а потім все життя шукаєте таких. В нього сестра теж чоловіка не має, принца шукає, – промовив хлопець й пішов у свою кімнату. 

Світлана знайшла в холодильнику вино, налила в келих й залишилася наодинці зі своїми думками. Згодом і сусідка прийшла.

– Світланко, спасибі вам велике, що посиділи, – проспівала сусідка.

– Що там з чоловіком? 

– Та ніби нічого страшного, потрібно було деякі ліки купити, а завтра вдома вже буде. Як Кирило поводився? – вже в дверях запитала його мама.

– Ой і нервів він мені потріпав, якщо треба буде ще – я залюбки прийду. Буду його виховувати, або він мене…

Вам сподобалася історія?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Adblock
detector