Після 24 лютого ми поїхали з Дніпра до Івано-Франківська. Там жили мої батьки та бабуся і вона одразу скомандували “валізи в зуби та до нас!”. Пробули ми там не довго, десь після Великодня повернулися. Наша квартира на щастя, не зруйнована, але має чисельні пошкодження. Деякі тріщини на вікнах ми заклеїли скотчем, бо вони трималися на Божому слові. Стелю так-сяк перелатали, добре, що сусіди допомогли.
Бог дивом врятував нашу домівку від ракети, яка летіла у сусідній район. Деякі будинки досі напівзруйновані, від інших і місця живого не залишилися. Заробляємо ми з чоловіком не так багато, удвох приносимо 25-30 тисяч гривень. І вирішили цього місяця зробити нормальний, людський ремонт. Поставити нову плитку у ванній кімнаті, ламінат у вітальні постелити, поставити нові люстри та кухонну техніку. Зайшли в магазин з меблями – то аж очі на лоба полізли. Ціни такі космічні, що словами не передати!
Тому вирішили звернутися за допомогою до свекрухи, Антоніни Богданівни. Вона живе сама в Ужгороді, здає дві квартири біженцям за чималу суму (кожну по 20 тисяч гривень). І ще має свій магазин з продуктами на місцевому ринку. Але це ще не все – вона має дачу, де вирощує овочі та фрукти собі додому. Гроші вона може хоч лопатою гребти.
Чому ми вирішили звернутися саме до неї? Мої батьки пенсіонери, тато заробляє мізер, працюючи охоронцем на складі. Мама постійно доглядає за лежачою бабусею, майже всі гроші вони витрачають їй на ліки та масажистів. Брати зараз кредит дуже ризиковано. Чесно, я не знаю, чи матиму завтра де працювати, бо на фірмі страшенні скорочення. Тому пані Антоніна стала для нас просто рятівною соломинкою.
Якраз випала нормальна нагода – мені на роботі дали відпуску. Якраз донечки захотіли до бабусі в Ужгород, аби відпочити. Я попередила свекруху, що ми приїдемо. Вона дуже зраділа. Казала, що приготує нам якесь частування. На жаль, чоловік Максим не міг заздалегідь взяти на роботі відпустку. Але обіцяв приїхати в п’ятницю ввечері, аби ми в неділю всі разом поїхали додому.
Свекруха провела нам екскурсію, ми поїхали на дачу. Діти там мали надувний басейн, гралися з сусідськими друзями. Я крутилася біля свекрухи, наче то писана торба була. І каву й робила, і на городі допомагала, вдома прибирала, їсти готувала, біля квітів поралася. Пані Антоніна ніц не робила.
І от Максим приїхав у п’ятницю, як і обіцяв. Ми запросили сусідів на шашлики, запекли картоплю, розклали мангал. Свекруха сиділа собі з коліжанками на подвір’ї та базікала, а я бігала від хати до кухні. Навіть не скуштувала того шашлику. Все вроді минуло добре, пані Антоніна була в гарному настої. І ввечері, коли діти спали, а гості розійшлися, Максим вирішив поговорити з нею щодо грошей. Розмова минула без криків та скандалів. Але чоловік все одно якийсь засмучений вийшов з кімнати.
В неділю ми збиралися додому. Свекруха носила нам з погреба домашні закрутки, хоча ми таке не любимо. Марновані огірки, повидло з полуниці, консервовані персики. Цілий багажник був забитий її дурною консервацією. Добре, що мішок картоплі дала. Всю дорогу додому Максим не згадував про гроші. Та і я якось забула, дорога далека, ми спали постійно.
І тільки в понеділок ввечері Максим зізнався, що мама була категорично проти, аби позичити нам гроші.
– То я так працювала у спеку на городі та вдома, за нею доглядала. А вона гроші зажала?
– Ну виходить, що так. Мама казала, що ми вже дорослі та можемо самотужки назбирати на ремонт.
– Ага, та її просто жаба давить гроші позичати. Ти казав, що ми борг повернемо?
– Сказав. Не хотіла все одно.
Я не стрималася і зателефонувала до свекрухи. Висловив все, що назбиралося на ту “відпустку”. Мої колеги собі їхали у гори відпочивати чи кудись закордон на море, а я, як та дурепа, працювала на дачі. Так мене ще ніхто і ніколи нахабно не використовував!
Донечкам хотіли зробити гарний ремонт в кімнаті, поклеїти шпалери, нові ліжечка кожній купити. Вже дивилися на дизайн, ходили по магазинах.
Поклялася, що нізащо у світі не повернуся більше в той проклятий Ужгород. Ноги моєї там не буде. Хай вона вдавиться тими грішми, жаба стара.
На Вашу думку, така річ, як гроші, вартують сварки та скандалу між невісткою та свекрухою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!