З початку війни мій син Тарас став на оборону Батьківщини. Його жінка Марина в декреті, має двох дітей. Ромчику зараз 12, а Олежику тільки 3. Я часто приїжджаю до Марини. Сама я з Покровська. Та син з невісткою давно вмовляли мене повертатись до столиці. І от тепер, коли наголосили на евакуації з міста, я таки зважилась.
Думала Марина зрадіє, дітям накупила різноманітних смаколиків. Адже вона сама у квартирі, 2 дітей, ще й господарка. Я могла б їсти готувати, в хаті прибирати, гуляти з дітьми. Та вже через тиждень я зрозуміла, що Марина просто розтринькує Тарасові гроші! Він на війні, бореться за нашу свободу, а невістка старшого в басейн записала!
– Дитина так загартовується, тренує м’язи, зміцнює імунітет!
– О, знайшла на що гроші тратити!
А ще вона постійно купує дітям вітаміни, а як Ромчика боліла голова, вона йому зробила всі обстеження: і щитовидку, і кардіограму, і аналізи він дорогі здавав! І це у приватній клініці! А потім виявилось, що його ображали в школі. Але невістка і тоді не зупинилась – записала дитину до психолога! А там одна консультація – 1000 грн, він щотижня ходить. Кажу їй:
– Ти просто тринькаєш Тарасові гроші, він воює, щодня бачить обстріли та не йде до лікаря. А це в дитини просто вікове, переросте – зміниться він і його друзі!
– Віро Олексіївно, ви не розумієте, дитині необхідна терапія, він мовчав, бо боявся, що його покарають, в дитини формуються комплекси, йому треба допомогти. А Тарас все знає, він зі мною погоджується.
До речі, Ромчик носить брекети – рівняє зуби:
– Це взагалі зайве рівняти зуби в такому віці, – пояснюю я невістці. – З віком вони самі порівняються.
– З віком буде пізно, – тільки відповідає вона. – Гляньте, які в мене зуби! Колись такого не було. Як є можливості, треба користуватись.
Знали б ви, що ті можливості – це гроші мого сина, які він тяжко заробляє, своїм потом і кров’ю! Невістка ніколи не їздить маршрутками, а тільки викликає таксі:
– Навіщо дітям бачити той натовп, людей!
– Та вони так соціалізуються!
А в побуті вона ще гірша! Щодня невістка купляє дітям дорогі ягоди, бо це, бачте, вітаміни! Не те, що на городі росте, а цю імпортну – лохину. Я їй кажу: смородина і чорниці теж корисні, а вона – на своєму. А на сніданок у дітей – вівсянка з сухофруктами. І сухофрукти неабиякі (курага чи чорнослив), а фініки! Знаєте, які вони дорогі!
Марина ніколи не купляє дітям одяг на секонді, навіть спортивні штани, які в хлопців постійно брудняться і рвуться! Навіть взуття, якого вистачає лише на сезон! Раз я таки пішла на секонд, купила хлопцям пару футболок. Який скандал вона мені влаштувала:
– Мамо, то все штучне, в Олежика алергія!
– Та ти пару раз випери, та й можна носити!
– Як хочете, самі ходіть в тих футболках! – і кинула мені той одяг прямо в обличчя. Який сором! Тут я вже не витримала. Я для дітей стараюсь, я про дітей дбаю, я економлю гроші… Хіба вертатись назад під обстріли. Таки краще, ніж з такою невісткою!
Марина вже встигла пожалітись чоловіку і той сказав, щоб я не пхала гроші в їх бюджет! Тепер ще син має мене за ворога. Хіба він не розуміє, яка його жінка марнотратка?