Ми із сестрою у батьків пізні діти. Мама нас народила після 40, тому зараз вона вже у поважному віці. Так склалось, що за нею доглядаю я. Це мене жодним чином не обтяжує й такий мій обов’язок, але інколи складається таке враження, що його у моєї сестри нема, тільки в мене. Наталя старша від мене всього на два роки, але вийшла заміж швидше. Дуже вдало вийшла заміж. Ні, я ні в якому разі не заздрю, але чи то гроші, чи статки, а може зв’язки нас так один від одного віддалили, але спілкуємось тепер ми дуже рідко.
Якщо Наталя зателефонує один раз в тиждень на 5 хв, то це вже дуже багато. Однак про те, як вона поживає я знаю з її соціальних мереж. Дорогі подарунки, ресторани, брендовий одяг та відпочинки за кордоном — це те, що моя сім’я собі дозволити точно не може, на відміну від сім’ї сестри. Мій чоловік має непогану роботу та заробітну платню. У двох словах нам на хліб з маслом вистарчає. Однак продукти, засоби гігієни, одяг та ліки для мами також купуються за наші кошти.
Усе це я терпіла та ніколи не жалілась сестрі, однак нещодавно трапилась одна ситуація, яка мене дуже обурила та засмутила. Якось в п’ятницю після роботи поверталась я з ринку з важкими пакетами, повними продуктів. Оскільки в неділю в мами ювілей, тож я спланувала невелике святкування в колі сім’ї. Придбала усе необхідне для святкового столу та коли увійшла до хати, почула, що у мами хтось є. Побачити там сестру я зовсім не очікувала.
– Привіт, Наталю. Оце так несподіванка, адже давненько тебе не було! — сказала я.
– Привіт. Так склалось, що я не зможу в неділю приїхати на святкування, тому вирішила з синочком привітати заздалегідь — відповіла сестра.
Виявляється, що у неї виникли важливі справи. Цікаво, що є важливішим за маму, але нехай… А тоді мама підходить до шафи, витягає звідти велику іграшку та дарує її синові Наталі. Я бачила таку забавку в магазині, вона дуже дорога, таку я своїм дітям не дозволила. Але моя мама, яку я утримую, купила для іншого онука, який беземоційно відреагував на подарунок. Мабуть, його таким навіть не здивуєш. Мені тоді було дуже образливо, аж сльози на очі виступили, адже хіба це справедливо? Потім, коли сестра пішла, я запитую в мами:
– Чому ти так вчинила? Ця іграшка дуже дорога…
– Я повинна була купити щось, що б сподобалося онуку. Адже, мабуть, його вже нічим не здивуєш — відповіла мені вона.
Отже, моїм дітям вона в’язані шкарпетки або торт власного приготування дарує, а цьому дорога іграшка, бо іншим не здивуєш. Тепер я щось не маю бажання нічого організовувати на неділю. А як вважаєте ви, чи справедливо вчинила матір? Як я мала реагувати на таке?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!