Знаєте, от зараз така мода в молоді пішла… Ну я тільки готова пальцем біля скроні покрутити, чесно. Он приклад – моя невістка та син.
5 років тому Петро та Марина зіграли весілля. Потім купили квартиру, невістка вийшла у декрет. Спершу народила хлопчика Артема, а потім донечку Оленку.
І всю родину утримував мій син Петро. Він мав дуже хорошу зарплату (ще й у доларах), працював на якусь американську фірму. Діти ні в чому собі не відмовляли – їздили закордон відпочивати чи в Буковель, онуки мали гарний одяг, а невістка дорогі прикраси. Раз навіть купив їй машину, аби Марина їздила з дітками на прогулянку.
Однак, з початком війни Петро втратив роботу. Їм навіть довелося продати машину Марини, аби мати бодай якісь гроші. Бо елементарно треба дітей годувати, одягати. А ціни на продукти підскочили, що просто словами не передати.
Так вони економили майже до вересня. Я їм часто приносила якісь гроші, але що син, що донька відмовлялися від допомоги. Мовляв, вони дорослі та самі впораються.
Вже восени моя невістка пішла на курси манікюру та педикюру. І так їй сподобалося, що вона почала помалу працювати. Спершу робила на квартирі сусідкам та подругам нігті. Ну вдома краще, якщо дитини заплакала чи захотіла їсти – видко вибігла в іншу кімнату. В разі чого, Петро б їй допоміг.
Але от зараз моя невістка вже відкрила свій салон, найняла собі ще декількох дівчат (біженки з Маріуполя та Бердянська). Винаймає приміщення, клієнтів у неї багато і вона може працювати аж 7 днів на тиждень.
Думаєте, що я зараз так нахвалюю невістку та тішуся за роботу? Ага, вже!
Марина через той бізнес геть забула про найголовніше у житті – чоловіка та дітей. От наче з Петром помінялася місцями. Тепер мій син займається хатніми справами.
Спершу я не знала про це. Але Петро часто телефонував з дивними питаннями: “А який порошок краще взяти для дитячого одягу”, “Мамо, як у тій мультиварці зробити плов”, “А ти як часто поливаєш фікус”. Наче то до мене колежанка телефонувала. Та я казала синові, що і як робити.
Однак, раз вирішила запитати, для чого йому та непотрібна інформація. Побутом же має займатися жінка
– Мамо, тепер вся господарка на мені. Марина працює з 8 ранку по 9, інколи 10 вечора.
– Сину, ти зараз мене розігруєш?
– Ні, мамо, ти що! Я сам прибираю, їсти готую, з малюками гуляю. Тепер черга Марини бізнес будувати.
Я аж за голову вхопилася. От що буде, коли про це дізнаються сусіди чи родичі? Та вони ж просто засміють Петьку. Аби всю родину утримувала жінка. Курям на сміх, чесно. Ну я розумію, що їй подобається ті нігті пиляти чи фарбувати. Однак, треба ще про чоловіка та дітей думати.
Минулого тижня я приїхала до онуків у гості, якраз Марина була вдома. Ми сіли разом обідати. Але салат, пюре та відбивні приготував мій Петро. Невістка відпочивала після важкого робочого тижня. Але я думаю, що то можна підняти свою п’яту точку та хоча б допомогти овочі на салат нарізати.
Якраз була чудова нагода поговорити з невісткою та сином:
– Робота роботою, але ну в тебе є родина. А ти з ранку до ночі нігті пиляєш в салоні.
– Яка вам різниця? Я на вас залишила дітей? Петро їх батько і також має брати участь у вихованні. Чи я сама маю і працювати, і підгузки міняти та ще прибирати?
Марина буквально почала хамити за столом. Я вже сама пожаліла, що почала цю розмову. Вона намагалася доказати, що робить все правильно, що така трудяга гроші заробляє та родину годує.
Отак наше застілля закінчилося сваркою. Марина просто встала з-за столу, навіть тарілку за собою не забрала. Мало того, ще й син почав дорікати, чого це я пхаю носа у їх справи.
– Я мама і краще знаю – таким був мій аргумент. Я також гонорово пішла з квартири, навіть онуків на прощання не поцілувала.
Поясніть мені, люди добрі, що то за мода така? Чи то моя невістка така ласа на гроші, що заради того покинула дітей та чоловіка? Не здивуюся, що у Петра скоро закінчиться терпіння і він покине ту горе-матусю.
То навіть у страшному сні я так побачити не могла. От як їй не соромно дітям в очі дивитися? З ранку до ночі в тому салоні сидить. поки Артем та Оленка ростуть, наче ті сирітки.
На Вашу думку, молодій родині варто дослухатися до поради матері? Чому?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!