Колись в юності я запевняла усіх – щоб не було зі свекрухою не житиму. Я й справді переконана, що кожна сім’я, навіть зовсім молода має мешкати окремо. Адже навіть найкращі стосунки можуть зіпсуватися через побутові непорозуміння.
Тому коли я вийшла за Олексія ми відразу винайняли малесеньку квартиру на околиці. Вона була в жахливому стані, але ми жили окремо і платили зовсім мало. Гроші ж з весілля відклали, аби згодом взяти іпотеку. І все було наче й добре, ми багато працювали, та щовечора поверталися у наше гніздечко.
Але раптом сталася біда – почалась війна і чоловік втратив роботу. А тоді й того гірше, поруч із нашим будинком влучила ракета. Від удару повилітали вікна. Ми самотужки зробили у квартирі порядки, та жити там надалі не могли. Тоді й чоловік запропонував:
– Ми мусимо переїхати до моєї мами. Інакшого виходу нема. В неї дві кімнати, поживемо поки війна.
– Але пообіцяй, щойно знайдеш роботу і ми переїдемо.
Антоніна Вікторівна зовсім не зраділа, що ми до неї переїжджаємо. Та вигнати теж не могла. Відразу ж встановила свої правила.
– Я вам за обслугу не буду. Готуєте собі самі й прибираєте щотижня. І щоб в хаті був порядок! І ще одне – ніяких дітей, поки ви в моїй хаті.
– А що ви онуків не хочете?
– Хочу, але не тут. Я людина літня, ціную тишу і спокій. Нічого не станеться, як трохи зачекаєте. Тим паче часи зараз і без того не найкращі.
Прикро було це чути. Адже зазвичай усіх вмовляють дітей народжувати. Та в нас все інакше. Та ми все ж погодилися. Переїхали, зробили генеральне прибирання. Відтоді вдома я більше працювала, ніж коли ми окремо жили. Щодня готувала, хоча й стомлювалась страшенно після роботи.
Та раптом Антоніна Вікторівна захворіла, в неї зайва вага і через спеку стався гіпертонічний криз. Довелося лягати на стаціонар. Олексій тоді саме на роботу вийшов, та в нього був випробовувальний термін, тож він часу зовсім не мав.
Увесь догляд за свекрухою ліг на мої плечі. А вона страшенно вередувала, умови в лікарні її не влаштовували, харчі тамтешні вона не їла зовсім. Я не йшла на обід, а бігла до неї, аби принести домашні харчі. За два тижні схудла на 4 кілограми. Чоловік зовсім не допомагав. А від свекрухи вдячності я так і не дочекалась. Вона лише сказала:
– Ну, що зробиш, ви ж у мене живете, то мусите допомагати.
І ось коли Антоніна Вікторівна повернулась додому і все наче налагодилось зле стало мені. Я думала, що це стреси позначилися на здоров’ї. Але причина була зовсім інша. Я завагітніла. А коли повідомила вдома, свекруха зчинила такий скандал, що я потрапила до лікарні. А найгірше, що Олексій не втрутився і мене не захистив.
В лікарні я лежала зовсім одна. Свекруха харчів мені не возила. Від образи мені сльози на осі навертались, та я терпіла. Чоловік лишень раз до мене прийшов, приніс фрукти. Я не витримала і зауважила:
– Я бігала до твоєї мами щодня по кілька разів, а про мене ніхто й не згадує.
– Ти зрозумій, мамі важко, вона не молода. А я все ж на роботі, Ще тиждень і мені повідомлять, чи беруть на цю вакансію. Ти ж знаєш, як це важливо.
– А я для тебе не важлива. Я не хочу повертатися додому. Шукай квартиру.
– Чи ти не розумієш, що зараз це не доцільно. Не вигадуй, просто потерпи.
Коли мене виписали, за мною навіть ніхто не приїхав. Лишень мама з села на автобусі дісталася. Хоча вона зовсім хвора. Побачивши усе це, ненька не витримала:
– Доню, як ти дозволяєш, щоб із тобою так поводилися?
– Мамо, а що робити?
– Їдь до мене в село. Якось разом впораємось. І дитинку виростимо, я допоможу. Якщо твій Олексій зараз не поруч, то й згодом не буде.
Я поїхала з мамою. Не знаю, як далі бути. Але жити з токсичною свекрухою не хочу, вона ж мене доведе і я втрачу дитину. Олексій лише зателефонував, але він зовсім не вмовляв повернутися. Схоже йому байдуже. Хоча й каже, що знайде квартиру і забере мене. Та я вже не знаю, чи хочу з ним жити.
Порадьте, як мені бути? Можливо краще розлучитися і виховувати дитину самотужки?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!