Декілька місяців тому моя кума Олеся стала свекрухою. Її єдиний син Василько “випурхнув” геть, переїхав до дружини у Івано-Франківськ. Молодята спершу планували орендувати квартиру, потім відкладати на власне житло. Однак, не пощастило – хлопця скоротили, дівчину взагалі вигнали геть і не виплатили зарплату.
Тоді молодят прихистила теща, Валентина Леонідівна. Василь гадав, що це його шанс почати все спочатку. Але дарма сподівався, ой, дарма.
– Знову телефонував, просив мене щось передати. Борщик, салат крабовий, якісь пиріжки спекти, – бідкається Олеся мені у слухавку.
Василь не просто так просить маму продукти передати. Все набагато гірше – теща настільки проти зятя, що сама не хоче йому нічого готувати. І рідну донька намовляє. Не раз Вася чув, як теща шепотіла “він ніхто”, “без грошей, ніякого майбутнього з ним не буде”, “рахуй, що молодість на такого горе-чоловіка витратила”.
Хлопець намагався братися за всю роботу. То на нічну зміну піде охоронцем, то на вихідних таксує, допомагає машини ремонтувати, вантажником на АТБ влаштується. Крутився, як міг, у тому Франківську. Однак, тещі все одно було мало. А вже донька взяла моду зі своєї мами. Так вони двоє клювали чоловіка.
Не раз Василь приїздив до Олесі “просто так”. Але серце матері не обдуриш, вона ж відчувала, що син посварився з дружиною.
– Він собі вже їсти у Сільпо купує. Раз приходить – у раковині порожня каструля і тарілки від вареників. Взяли і нахабно у дві морди зжерли. То от Василь вже після того почав ходити сам у магазин, сам собі готувати. То я йому щось смачненьке приготую та маршруткою передам.
Через такий стрес та нерви Вася дуже схуд. От скільки я була з похресником, а такого худющого вперше бачила. Сірі мішки під очима, сонний, ходить, наче те зомбі. Так його теща та жінка до могили доведуть.
Десь перед Великоднем Василь сильно посварився з пані Валентиною. Показово зібрав всі речі, поставив ключі від квартири на стіл та поїхав геть. Добре, що встиг до комендантської години та зловив останню маршрутку до Бурштину. Звісно, кума Олеся здогадалася, що до чого. Але не стала лізти в душу. Син допоміг все підготувати до Великодня. Ще й так вийшло, що біля плащениці зустрів свого однокласника. Він відкрив свій офіс, шукав тямущого механіка. Звісно, Вася погодився.
І не знати хто та коли ці плітки доніс до тещі. Вже у понеділок, після Великодня, пані Валентина зателефонувала до Олесі
– Ну і коли ваш блудний синочок до моєї донечки повернеться? Вони одна родина, якщо ви ще не забули. І справжній чоловік повинен дбати про жінку. Міг би гроші якісь залишити нам на…
– А справжня мати не повинна пхати носа у їх справи. Сидіть собі далі та жеріть вареники. Моєму синові і без вас добре.
Тоді Василь вже не став терпіти таку нахабну поведінку. Адже ніхто не має права вже кричати на його маму. Тому у вівторок вже відніс заяву на розлучення
– Мені такі паразити не потрібні. Краще сам собі житиму, ніж слухати вічні невдоволення. Якщо їй так зі мною погано, то хай йде на всі 4 сторони, я нікого не тримаю.
І я повністю підтримую позицію похресника та куми. Адже коли та дівка виходила заміж, то Вася мав дуже гарну роботу та високу зарплату. А от як його звільнили – то все, кохання пропало! Тому добре, що саме зараз Вася все зрозумів. І добре, що вони не встигли ще дитинку народити. Бо тоді б він пропав з такими родичками-мегерами…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.