Я вважала свого чоловіка просто ідеальним, але все виявилося зовсім не так. Познайомились ми ще в інституті, коли перетинались коридорами навчального закладу. Спочатку були дуже добрими друзями, я навіть боялась зруйнувати нашу дружбу. Коли Андрій запропонував зустрічатись, я злякалась, бо не уявляла, як нам це вдасться. Проте марно я хвилювалась, адже у нас були, мабуть, найромантичніші стосунки серед усіх студентів нашого курсу. Про нас завжди багато пліткували, й нам це подобалось. Як тільки закінчили навчання — побралися. І все якось так легко було, що усі подруги аж заздрили. Через деякий час у нас народилось двоє малюків: Ромчик, а через рік ще Марічка.
Якось одного вечора Андрій прийшов додому страшенно п’яний, що мене неабияк здивувало. Зазвичай він не вживає алкоголь, хіба в компанії на великі свята, а того дня був простий четвер.
– Щось святкували сьогодні на роботі? — запитала я.
– Ні…Олено, вибач мені, я такий дурень… — ледь говорив Андрій.
– Що трапилось? Чому ти просиш вибачення?
– Тому, що я тобі зрадив та закохався в іншу…
– Що за маячня, Андрію? Йди лягай спати, завтра поговоримо, бо ти зовсім не тямиш, що говориш.
Тоді я навіть добре не почула, що казав чоловік, тому не надала цьому ніякого значення. Проте він вранці прокинувся і повернувся до розмови:
– Олено, нам потрібно серйозно поговорити — мовив він.
– Гаразд. Про що саме?
– Давай розійдемось! Я покохав іншу жінку…
– Ти серйозно?
– Вибач, так сталось…
– Гаразд, буде тобі розлучення, — спокійно відповіла я.
– Справді? — здивувався Андрій.
– Так, але у мене буде одна умова.
– Без питань! Яка?
– Діти залишаються з тобою — і це навіть не обговорюється. Сподіваюсь, твоя коханка знає про їх існування. А я тим часом переїду до своїх батьків. Ти сам маєш розуміти, що Ромчику та Марічці буде мало простору в бабусі з дідусем, до того ж вони вже адаптувались до дитсадка й переводити їх в інший заклад я не збираюсь.
Андрій витріщився й завмер. Очевидно, він не очікував такого оберту подій. Наступного ж дня я зібрала речі та поїхала. Не знаю, як відреагувала на моїх дітей ця його нова пасія, лиш знаю, що вона втікла від нього дуже швидко. А бідний Андрійчик тепер у розпачі. Ось так буває, від любові до ненависті один крок.
Скажіть тільки мені, будь ласка, в чому причина того, що все так склалося? Можливо я щось не так робила? Може, то я погана дружина?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!