Я поїхала на роботу в Португалію, аби заробити гроші дітям. У мене дві доньки, Ангеліна та Христина. Самі ж розумієте, що медсестри в тих нещасних поліклініках заробляють копійки. А тут, в Лісабоні, якраз шукають багато жіночок з медичною освітою. Добре, що хоча б чоловік Михайло мав нормальну роботу, таксував на машині.
Мені поталанило і я швиденько знайшла роботу. Одна сеньйора найняла мене доглядальницею для літніх батьків, пані Габріелли та пана Бенжаміна. Жіночка ще ходить, а от чоловік лежачий. Я в них живу, мені виділили маленьку кімнатку. Повинна купувати ліки, робити масажі від пролежнів, возити їх на огляд до лікаря. Ну і ще додатково прибираю у квартирі, готую їсти.
Так, як це цілодобовий догляд за двома пенсіонерами, то їх донька платить мені дуже багато. Однак, єдиний мінус – в Україну не можу надовго приїздити. Тільки на Різдво та Великдень давали відпустку.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Зате мої донечки навчалися у престижних університетах, Ангеліна переїхала до Києва, а Христя вступила до Кракова. Потім, як вже підросли, то я дала гроші на весілля, а у 2019 році кожній купила по гарній квартирі. Христя, на щастя, після навчання все-таки повернулася до Львова, казала, що сумувала за Україною.
Тепер я вже у статусі бабусі, щомісяця висилаю гостинці та подарунки для онуків. Ввечері чи зранку дівчата до мене телефонують у Скайпі. А я тоді ледь стримую сльози, чесно. Так хочу заплакати, кинути все та поїхати нарешті додому. Але хіба там знайду нормальну роботу за такі гроші, як тут?
Половину грошей зі свого заробітку я кидаю чоловікові на картку. Хотіла, аби він до минулого Великодня зробив ремонт у квартирі. Бо там ще меблі, які ми купували років 15 тому. Загалом, дала тоді 80 тисяч гривень, щоб вистачило і на майстрів, і на всі будматеріали.
Приїжджаю додому – а там нічого не змінилося. Чоловік хіба купив диван, килим і телевізор:
– То ти на це все витратив гроші?
– А ти що думала? Зараз все в ціні підросло, долар та євро он скільки коштують. Ти що, давно в магазини не ходила.
Але я не вірила, що то добро коштує так багато. Ну точно не 80 тисяч. Але не хотіла на таке велике свято сварки влаштовувати. Ще встигну заробити на новий ремонт, більше відкладу.
Однак, влітку Михайло вирішив купити собі нову машину, аби краще таксувалося. І не порадився зі мною, а продав старенького Опеля, пішов у банк та взяв кредит. Бо нова машина коштувала 15 тисяч доларів.
– Ну дивися, яка ластівка. Не їде, а летить!
– Ага, дивися, аби ти вслід за нею з квартири не полетів. Сам нарікав, яка зараз валюта дорога і оформив кредит. Де твій розум, Михайле?
Та і довелося мені ще й за чоловіка кредит платити. Хоча він божився, що та машина приносить йому чималі гроші.
Однак, очі на правду мені відкрила родичка, сестра Галина. Я тоді була вихідна, а вона до мене подзвонила у Скайпі:
– Знаєш, я тобі довго не хотіла казати, але твій Михайло пустився берегів.
– Ти про що?
– Думаєш, куди твої єврики він витрачає? Собі на горілку. Сам собі нічого не готує, все бере або в магазині або в якійсь забігайлівці.
– А робота? Він ж таксує.
– Ага, таксує. Вже 4 місяці точно в заслуженій відпустці. Тому краще повертайся з тої злощасної Португалії, аби чоловік остаточно ще й квартиру не пропив.
Мені стало дуже неприємно, аж заплакала. Виявилося, що доньки також про це не знали і думали, що батько працює. Бо Ангеліна в Києві, Христина у Львові. Вони не могли щодня їздити до батька, аби перевіряти, чи все добре.
На Різдво я приїхала додому і була шокована. Пилюка, павутиння, запах перегару та цигарок. Килими затоптані, плями від пива чи іншого алкоголю, замурзані вікна з пташиним послідом у декілька шарів. Наша квартира нагадувала якийсь сарай чи звалище.
Добре, що встигла все поприбирати до приїзду гостей. Чоловік постійно шукав різні відмовки. То в нього вже клієнтів нема на таксі, зарплата нестабільна, інших пропозицій щодо роботи нема. Ну натуральний трутень, що і говорити! Доньки також були шоковані поведінкою батька.
Зараз я вже в Португалії, закінчилася відпустка на свята. Однак, не знаю, що робити далі. Залишати роботу і повертатися додому? Розлучатися з чоловіком та залишатися тут? Бо відчуваю, що через Михайла я на цих заробітках до могили дійду…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!