Я зустріла свого коханого Романа у досить такому зрілому віці – мені було 28. Тоді всі родичі поставили на мені хрест, типу я так і до кінця життя ніколи не одружуся. Але от сюрприз, нарешті знайшла свого принца.
Романові було 34, і він знав, як правильно доглядати за коханою. Щодня відвозив та забирав мене з роботи, дарував величезні букети квітів, водив на побачення у ресторани. Він був дуже чуйним та турботливим, коли треба допомога – він тут як тут. І після року стосунків ми почали жити разом та віднесли заяву на шлюб.
Потім я народила донечку, здорову та красиву, назвали Мирославою. Прожили разом вже 7 і все у нас було добре. Але от кожна казочка має свій кінець, як то кажуть.
Якось ми з Романом вирішили поїхати у санаторій на декілька днів. Собі відпочити, подихати свіжим повітрям, піти на якісь процедури. Обрали Моршин, бо це не так далеко від Львова. Однак, за день до поїздки Мирося дуже захворіла, піднялася висока температура, сильний кашель.
– Ти їдь краще без мене. Чого місця в готелі будуть пропадати? Тим паче, ми завдаток вже дали.
– Та я не можу без тебе. Що я там робитиму?
– Якщо Мирося одужає – то приїду до тебе на декілька днів. А поки побуду з донечкою.
Роман зібрав валізу, поцілував мене на прощання, доньці побажав швидкого одужання та поїхав. Я 2 дні просиділа біля Миросі, не спала ночами, постійно бігала в аптеку по ліки. На щастя, донечка швидко одужала і почувалася добре.
Я вирішила зробити Романові сюрприз. Моя мама забрала Миросю в село на вихідні, а я мала таємно приїхати у санаторій. Треба було тільки зателефонувати на рецепцію та уточнити деякі деталі.
– Номер 15 вже заброньований.
– Так, я знаю. Там була бути бронь на 2 осіб. Але приїхав тільки чоловік.
– Ні, ви помиляєтеся. У 15 номері є чоловік та жінка.
– Не може цього бути..
– Можливо, ви переплутали дати бронювання? Зараз у 15 номері перебуває Роман Іванчук та молода дівчина, Аліна.
Ось так один телефонний дзвінок показав мені правду – в Романа була коханка. Я знайшла дівчину у Фейсбуці. Виявляється, що вони разом працювати вже 3 роки. А скільки часу я ходила з рогами на голові? А скільки років чи місяців Роман брехав? То поки я з хворою дитиною була вдома, він поїхав на відпочинок з молодою коханкою.
Добре, що донечки не було вдома і вона не бачила моєї істерики. Я одразу зібрала всі речі Романа, від одягу до зубної щітки та посуду.
Роман спершу намагався виправдатися, казав, що на рецепції щось переплутали, що то помилка. Але коли я попросила телефон, аби перевірити смс-ки, то одразу почервонів та зашарівся. Звісно, я його вигнала геть.
Зараз триває процес розлучення. І я зрозуміла одну дуже просту істину – нормальних чоловіків у світі мало залишилося. А от кобелів хоч косою коси, всі як на підбір.
Мені взагалі здається, що зараз краще виховувати дитину самостійно, ніж з таким гульвісою. Ну який він прилад буде подавати нашій доньці? Не страшно бути матір’ю-одиначкою. Страшно прожити все життя зі зрадником, який не цінуватиме жінку та дитину.
Буде мені урок на все життя Як то кажуть “дурні вчаться на власних помилках, а розумні – на помилках дурних”. Так що, любі жінки, моя вам порада – ніколи не довіряйте чоловікам. Бо потім будете плакати, як я.
А Ви б дали другий шанс Романові заради того, аби зберегти родину?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!