Я сина ростила сама, без допомоги родичів. Мого чоловіка давним-давно не стало, загину в автокатастрофі. Я сирота, виросла у дитбудинку, відповідно, не мала ні мами, ні тата. Свекруха після похорону Павла від мене відвернулася, казала, що то я винна у його смерті.
Олежику тоді виповнилося тільки 4 рочки. На щастя, мені вдалося знайти місце в дитсадку та влаштуватися на роботу. Працювала на заводі механіком, а якщо припадали нічні зміни – то просила сусідку взяти Олежика на ночівлю до себе. Бабуся Катерина добре до нас ставилася, бо знала, яке горе спіткало нашу родину.
Звісно, я отримувала виплати від держави. Але то були не гроші, а якісь нещасні копійки, ледь вистачало, аби купити продукти чи заплатити за комунальні послуги. Коли Олегові виповнилося 15 років, то він пішов навчатися у коледж. Наш завод закрили через брак виробництва і я вирішила податися на заробітки.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Працювала у Польщі на зборі овочів та фруктів влітку, а в холодну пору року шукала якийсь підробіток. Прибирала у готелях, мила туалети, змінювала постіль, носила важкі кошики з брудною білизною. Останні 4 роки працювала на складі з виготовлення морепродуктів. Там така холодіна була, одягала 2 пари колготок, аби нирки не простудити.
Зате змогла заробити гроші та купила синові гарну двокімнатну квартиру в новобудові. Тоді Олег вже мав жінку, Катерину. Я ще допомогла молодятам заплатити за весілля та дала гроші на машину.
Думала ще тут декілька років попрацювати, аби назбирати гроші на спокійну старість. Однак, через війну в Польщу приїхало багато біженців і я втратила роботу. Довго шукала підробіток, але довелося все-таки повернутися додому. Тим паче, Катя тоді народила третю дитину, а я так за онуками сумувала.
Знайшла тут роботу, працюю продавцем на базарі. Але дуже холодно, треба стояти по 8-9 годин на морозі, нема часу, аби кави теплої попити чи в туалет відійти, вже вибачте за такі подробиці. Зарплата невеличка, але на життя вистачає.
Ще в грудні на Миколая Олежик подарував мені робота-пилососа:
– Ось тут натискаєш і воно само прибирає. Тільки слідкуй, аби штори не зажувало. І має тримати зарядку, тут є спеціальна позначка.
– Господи, що то за диво техніки!
– Все добре, не переживай. Тепер не будеш спину гнути та прибирати, цей пилосос все за тебе зробить.
– Воно ж таке дороге?
– І що? Для тебе не шкода.
Дійсно, ця штука мені дуже допомагає в прибиранні. У мене хвора спина, боляче згинатися та розгинатися. А тут буквально 10 хвилин і все готово.
У неділю після церкви син прийшов з невісткою та онуками у гості, принесли свячену воду. Я ще дала онукам по 100 гривень за колядку, хай на ті гроші куплять якісь солодощі.
Невістка допомогла мені з кухні носити страви. І помітила якраз робота-пилососа в кутку:
– Нічого собі, це ви що, банк пограбували?
– Ні, просто подарунок на Миколая.
– Від кого? Від Олега?
Невістка так розлютилася, що аж розбирала чашку з чаєм. На галас прибіг Олег:
– То ти мені гроші на нову куртку жалієш, а своїй мамаші дорогу техніку купуєш?
– Катю, я ж тобі казав, що отримаю зарплату і куплю куртку, що ти починаєш сваритися в таке свято?
– Знаєш, хто ти є? Жлоб! Натуральний жлобисько. То я в куртці вже 2 рік ходжу, дітям все відкладаю. А ти мамі тихцем подачки носиш?
Діти так почали сваритися, що, напевно, навіть сусіди чули. Катерина забрала малих та пішла додому. А Олегові сказала, щоб він не смів повертатися без нової куртки та робота-пилососа.
Тепер я почуваюся винною. Думаю повернути синові гроші за той подарунок або ж взагалі віддати пилосос невістці. Шкода, що через таку дрібницю син з жінкою посварився….
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!