Ми з чоловіком уже 20 років живемо душа в душу: двоє прекрасних синів, своя квартира, невеличкий бізнес і нормальний прибуток. Я думала, так буде завжди. Аж поки не сталось те, чого я і в найстрашніших снах уявити не могла…
То була неділя, як зараз памʼятаю. Зібралась я якраз одяг прати. Мій Максим ніколи не перевіряє кишені, перед тим як щось у корзину для прання кидати. Тому я вже звикла знаходити в його штанах і чеки, і документи, і навіть ключі від машини. Але того дня там мене чекало дещо набагато гірше: шматочок листка, на якому великими буквами було виведено номер телефону. І одне єдине слово. Лариса.
Скажу чесно: тоді аж в очах потемніло. Не памʼятаю, як вийшла з ванни, про що думала, що збиралась робити. У голові крутилась одна думка: чоловік, якому я віддала все своє життя, виявився зрадником…Кидатися на Максима із звинуваченнями мені чогось зовсім не хотілось. Мабуть, я боялась почути від нього ту саму правду…То і вирішила для початку своє розслідування провести.
Є в мене на телефоні програма, яка може визначити, кому належить той чи інший номер. Я часто нею користуюсь, аби на якихось шахраїв ніде не попастись. Так от, забила я, значить, номер тієї Лариси, та й давай дивитись, у кожного ж вона і як записана. Лариса Демненко. Он хто ця дівка. Якась там Лариса Демненко.
Тоді я полізла в соціальні мережі, аби глянути, на кого ж мене мій чоловік проміняв. І втрапила мені в око дівка молода. Господи, я як подивилась на її вік… А їй же 21! Чоловікові моєму 45, а їй 21! А потім ще й побачила фотку, де ця Лариса мого Максима в щоку цілує! Ще й підпис там такий, дуже однозначний: “Коли знаходиш те, що шукав усе життя, виростають крила”!
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ох і хотілось же мені ті крила пообривати, що це просто страшне!
– Ану вставай! Ти, скарб усього життя, розказуй, кого і як ти окрилював! – почала кричати я увечері на чоловіка, забираючи в нього вечерю. – Ти б хоч совість мав, вона ж тобі в доньки годиться! Господи, і як тільки ото в тебе рука піднялася…
– Яка рука? Кого окрилював? Ти що верзеш, Тетяно? – намагався виправдатись чоловік.
Але я цього слухати не збиралась. Взяла та й швиргонула в нього телефон, на якому вже було фото тієї Лариси.
– А, то ти вже знаєш, що в мене є донька? – спокійно запитав Максим.
Виявляється, ще до нашої зустрічі мій Максим зустрічався з дівчиною. Але він хотів у місто їхати, а дівчина та планувала в селі з батьками лишатись. Та якось так стосунки їхні і закінчились. Він жив усі ці роки в місті, не згадував навіть про ту Ольгу. Аж поки кілька місяців тому вона йому не зателефонувала. У неї знайшли страшну хворобу, шансів лікарі не давали. От і вирішила Ольга моєму чоловіку зізнатися, що народила багато років тому від нього донечку. Він пішов, коли вона вже на другому місяці була.
Увесь цей час мовчала, аби дитину ніхто не відсудив. Так Лариса і виросла: з мамою, але без тата. А недавно мій Максим таки розшукав свою доньку і почав з нею спілкуватися. Тільки мені казав. Боявся, що не зрозумію.
А я тепер навіть не знаю, що мені робити… З одного боку, чоловік хотів як краще. З іншого – як йому після такого можна вірити? Не знаю, що робити далі. Чи варто приймати в сім’ю цю дівчину?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!