Людоньки, що мені довелось пережити… От живеш з людиною понад 20 років, а виявляється зовсім не знаєш її справжнього нутра…Одружилась я зі своїм чоловіком Олексієм, коли мені було 22, а йому на той час було 30. Жили ми непогано, хоч інколи траплялися сварки. Але все це можна було якось пережити. У нас двоє дітей — син та молодша донька. У декреті я практично не сиділа. Як тільки дітям виповнявся рік — йшла на роботу. Далі дітьми займались мої батьки. Вони нам дуже допомагали.
Якщо вас зацікавила ця історія, тоді шукайте більше за посиланням https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Батьки Олексія жили у селі, далеко від нас. Тому ми рідко навідувались до них, а вони відповідно до нас. Раз в місяць свекри могли зателефонувати, однак і то не завжди. Влітку Олексій їздив на місяць, аби допомогти з господаркою. Вони тримали худобу й самі могли за всім доглядати, проте одного разу свекор Михайло Іванович нездужав та зліг. Поки він лікувався у міській лікарні, я йому варила їсти, а чоловік робив усю його чоловічу роботу в селі. Це тривало кілька тижнів.
Через деякий час Олексій звернув увагу на те, що мама має серйозні проблеми з пам’яттю. Вона могла по декілька разів повторювати одне і теж. Якось Лариса Петрівна взагалі не згадала імена онуків. Приїхав Олексій додому й розповів усе мені, а я йому на те кажу:
– Свекри геть постаріли… Мабуть, варто твоїх батьків привести в місто, а будинок в селі продати. На виручені кошти купимо їм однокімнатну квартиру. Так нам буде легше доглядати за ними, коли будуть близько.
– Ти маєш рацію. Якраз сусіди продають квартиру поверхом нижче — відповів мені чоловік.
Тому вже через деякий час ми так і зробили. Свекри жили всього на поверх нижче. Щодня я готувала їжу розраховуючи ще на них. Іншу частину обов’язків брав на себе наш сімнадцятирічний син. Він ходив до бабусі з дідусем, аби прибрати, вивести їх на прогулянку й просто порозмовляти. Натомість чоловік практично нічого не робив для своїх же батьків. Він часто затримувався на роботі, а аргументував це тим, що не хоче дратувати керівництво. Тому якщо просять затриматися, він виконує їх прохання.
Через рік син завершив школу й заявив, що хоче йти служити в армію. Я з Олексієм були не в захваті, однак не заперечували такому його бажанню. Відповідно, коли він поїхав, усі обов’язки пов’язані з батьками були на мені. Я навіть залишила роботу, тому що неможливо було усе поєднувати, а свекри геть зовсім немічні стали за рік.
Якось зателефонував син та повідомив, що його відпускають на деякий час у відпустку, тому просив підготувати йому деякі речі. На радощах я пішла у комору, аби знайти те, що просив він, однак такого розвитку подій я зовсім не очікувала….
Побачила, що верхня полиця шафи зовсім порожня, хоча там завжди було багато різних речей чоловіка. Це мене дуже здивувало… а потім я знайшла конверт із запискою. Там було написано: “Я більше так не можу!! Я втомився від усього…від роботи, від одноманітного та скучного життя! Тому я забрав усі свої речі та вирішив, що йду від тебе до жінки, яку полюбив. Квартиру я залишу дітям, а батьків тобі ж не важко доглядати, хіба не так?”
Прочитавши ці слова, мої руки почали трястися… Я не знала, що далі маю робити, як мені бути? Найбільше я переживала за те, як сказати дітям та де тепер взяти кошти на утримання свекрів й дітей. Однак я взяла себе у руки, зателефонувала адвокату та усе йому пояснила. Адвокат виявися дуже доброю людиною, сказав, що допоможе та порадив йти на роботу. Діти мене у цьому також підтримали.
Вже через деякий час нас з Олексієм розлучили. Я віддала ключі від квартири його батьків і тепер він сам має опікуватися ними. Однак виявилось, що він продав цю квартиру та запроторив маму з татом у приватний дім перестарілих, оскільки в державному не було місць. Тепер він оплачує проживання батьків у будинку, сплачує аліменти та живе сам, бо, як виявилось, з новим коханням у нього не склалося.
Я вважаю, що він отримав по заслузі!! Але єдине мені дуже шкода його батьків…За що їм таке життя? Чим вони завинили перед рідним сином?
Підписатися на автора статті цієї історії можна за посиланням https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!