Є люди, яким життєво необхідно постійно когось рятувати – витягувати з проблем чоловіка, лікувати батьків, підтримати подругу, котра не може наважитися на розлучення. Вони наче супергерої, які постійно поспішають на поміч. І інакше просто не можуть, хіба ж правильно “кидати друзів в лиху годину”? Навіть якщо це шкодить собі, руйнує життя і втомлює.
Та рано чи пізно наступає момент, коли сил бракує. Їх немає навіть на звичні буденні справи. Суцільне виснаження і безвихідь. Тотальне відчуття того, що всі тебе використовують. Та зупинитися неможливо.
Це співзалежність. І вона ніколи не призводить до добра. Адже насправді змінити людину неможливо. Почнуться образи й біль. Ніхто не буде щасливим.
А згодом наступає новий етап – злість на себе за те, що важко відмовити, покинути, піти. Адже насправді все це так просто. Рятувальник почувається сильним, має примарне відчуття переваги, влади. І це його затягує.
Але невже немає бажання зупинитися, жити нормально, без постійних стресів. Адже підсвідомо рятівник все ж очікує на вдячність і віддачу.
Насправді порятунок – це гра, бій за душу людини, який викликає залежність. Суперменам не потрібне спокійне життя, вони не хочуть цього.
Саме через співзалежність людина втрачає особистість. Вона розчиняється в житті іншого, забуваючи про власне. Розв’язувати проблеми інших легше, ніж свої.
Рятівнику важко визнати свою безпорадність. Він не може відступитися. Але ще важче, якщо він вже врятував, вилікував свого підопічного і став непотрібним. Це удар і глибоке розчарування. Наприклад, якщо подруга, інтереси якої ви відстоювали, вже покинула поганого чоловіка і щаслива. Або ж навпаки – вона шкодує і звинувачує вас в усьому. Таке трапляється досить часто.
Або ж чоловік, якого ви виховали, вилікували від алкоголізму, підтримували, аби знайшов роботу, врешті збирається – і такий гарний та успішний йде до іншої. В найкращому випадку дякує за терпіння і важку працю.
І що ж робити? Невже треба закривати очі, коли хтось благає про допомогу? Ні, звісно ні! Але спочатку треба подбати про себе. І в жодному разі не лізти зі своїми порадами, коли про це не просять. Навіть найкращі наміри можуть призвести до трагедії.
Ви можете спілкуватися, підтримувати, але не терпіти заради інших. Якщо вам і вдасться “виправити горбатого” – ви не знайдете із ним щастя.
Спробуйте жити для себе! Радіти кожному дню. І побачите – скоро той, кого ви ще вчора мали рятувати візьме з вас приклад і самотужки виправиться. А якщо ні – це його життя. Доросла людина має право самотужки обирати собі долю.
Співзалежність – це хвороба обох сторін. Не слід про це забувати.
А ви залежні від іншої людини? Намагались колись когось рятувати?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!