У донечки моєї зараз такий вік, коли хочеться знати трошки більше про любов, чоловіків, усяке таке. Бо закоханості в неї якісь були, але нічого серйозного з того так і не вийшло.
– Мамо, от я не розумію, – підійшла якось до мене вона. – От як можна полюбити чоловіка, який і на чоловіка не схожий? Ну, знаєш… Або він п’є, або працювати не хоче, або просто людина погана?
Я такого питання зовсім не чекала, тому трохи довелось подумати. А тоді таки зрозуміла, як їй усе пояснити.
– Знаєш, донечко… Полюбити можна кого завгодно. Навіть брудну шкарпетку. Але ж тоді треба розуміти, що це звичайна шкарпетка, а не успішний чоловік із власним бізнесом і квартирою в центрі міста. Очікувати від неї чогось більшого, ніж сморід – просто не можна.
Але ж може статися з тобою біда. Якщо ти будеш розповідати подругам, що це не просто шкарпетка, а цілий мішок із золотом – пора задуматися. Чи не стараєшся ти тоді видавати бажане за дійсне? Бо з такого все починається, а доходить до того, що ти і саме в це вірити починаєш! І вже ти біля тієї шкарпетки з усім сторін скачеш, аби їй догодити, щоб золоту монетку отримати.
Так і зловиш ти себе на думці, що тикаєш постійно в ту шкарпетку пальцем, чекаючи, коли ж вона почне нарешті золотом плюватися. “Коли ж ти нарешті будеш мені щось давати, а не тільки сморід пускати, га?” – от за такими словами колись ти себе застанеш.
Бо любити треба тільки те, що ти полюбила. А не те, що у своїй голові сама собі вигадала. І буде тобі щастя!
Може, усе це було дуже образно, але донечка мене зрозуміла. Мало того, що тепер уважно дивиться, кого в серце своє пускати, так ще й одяг старий викинула. Щоб не чекати від нього більшого.
А як би ви відповіли на це питання?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!