Попереду був перший день народження мого чоловіка як одруженого мужчини. Це означало, що до нас прийдуть батьки і друзі, і мені потрібно буде скласти іспит на «хорошу господиню»

Ми зустрічалися протягом трьох років. Я подумки вже обирала весільну сукню, а він нову гру на комп’ютер. Я втомилася чекати, і вирішила, що якщо натяки не допомагають, то потрібно говорити як є. Одного вечора я його запиталася, коли ми одружимося? Мій хлопець відреагував досить спокійно, виявляється він гадав, що для мене всі ці церемонії не є важливі. Але оскільки я так хочу, то він охоче стане моїм чоловіком. Я сприйняла його слова як пропозицію, тому почала складати список запрошених.

Дні пролітали дуже швидко. Всі три роки ми проживали порізно, тому початок спільного життя для мене був досить хвилюючим. Я собі часто уявляла, як будемо разом дивитися фільми, засинати та прокидатися. Я мріяла, як буду готувати йому сніданки, і прасувати сорочки. Яка ж я була смішна та наївна.

Ми зіграли весілля: біла сукня, довга фата і чорний строгий костюм мого нареченого. 

День перший після весілля: ми прокинулися разом. Я була щасливою. Одразу побігла готувати сніданок своєму новоспеченому чоловіку. Через тиждень мені дуже захотілося, щоб сніданок приготував він. Але як згодом виявилося, мій чоловік не вміє навіть нарізати ковбаси. З ким не буває, я впораюся, оскільки сильно його люблю. Сніданки стали тепер тільки моїм обов’язком.

Після щотижневого прасування його сорочок, я захотіла купити йому футболки, які не мнуться. Ще через місяць я йому прямо сказала, що пора йому інколи й самому щось для себе робити. Але мене чекала новина – прасувати він теж не вміє.

Прибирання та миття посуду лягло на мої плечі. Я не здивувалася, коли він сказав, що прибирати він не вміє та й не любить. Цього разу – я не витримала. Сказала йому все, що думаю. На щастя, мій чоловік швидко зрозумів і сказав, що буде вчитися, і почне мені допомагати.

Пошепки

Через тиждень у мого чоловіка буде перший день народження як одруженого мужчини. Це означало, що до нас прийдуть батьки і друзі, і мені потрібно буде скласти іспит на «хорошу господиню». Я переживала, зателефонувала чоловікові та попросила мені допомогти накрити на стіл, але він затримувався на роботі, тому цілий день я провела на кухні самотужки.

Я була дуже зла, йому просто пощастило, що він залишився цілий після повернення додому. До речі, всі гості оцінили мої страви. Свекруха кинула оцінюючий погляд на стіл, але не промовила жодного слова. Якщо вона не критикує – це вже маленька перемога.

Ось таке у нас життя. Як змусити його мені допомагати? Моє терпіння вже закінчується. Він зовсім нічого мені не допомагає. Я вже дійсно змучилася робити все сама. Після одруження минуло лише пів року, а я вже думаю над розлученням. Поясніть мені, можливо я в чомусь не права? Заплуталася у своїх стосунках та постійно плачу.

Що б ви порадили головній героїні?

 

 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Lida
Adblock
detector