Попросила дочок допомогти з оплатою комуналки, наступного дня вони прийшли до мене додому, але не для того, щоб дати грошей

Нерідко ставлення дітей до своїх батьків бажає кращого. А подекуди невдячність чад просто шокує. Особливо важко слухати історії, коли літні та немічні батьки потребують допомоги від дорослої дитини, яку самі ж виховали. Зате в результаті не отримують нічого. І мова не завжди про фінансову допомогу. Інколи йдеться про звичайну підтримку та турботу. Подібне на собі відчула й наша героїня Стефанія Павлівна. Її рідні діти буквально відмовилися простягнути їй руку допомоги.

Стефанія Павлівна все життя присвятила дітям та чоловікові. Вона завжди пишалася доньками, бо була впевнена, що виховала їх у коханні та турботі. Те ж саме стосувалося й чоловіка. У подружжя ніколи не було сварок чи непорозумінь. Та й працьовитими обоє були все життя, тож  рідні Стефанії нічого особливо не потребували.

Час ішов. Діти повиростали. Стефанія Павлівна залишилася без чоловіка. Далі довелося жити самій, бо в дітей з’явилися власні сім’ї. У однієї з доньок уже діти є, двійнята. Друга ж з онуками не поспішає. Іноді доні навідуються до старенької мами. Але й тоді на довго не затримуються.

Останнім часом пенсію жінці врізали. Про надбавки вона навіть не мріє. Зате ціни на все неабияк зросли. Тож цей рік для Стефанії був непростим. Пенсії майже ні на що не вистачало. Зрозумівши, що сама вона не впорається, жінка вирішила попросити допомоги в доньок. 

Одна заявила, що у неї ремонт і вона не зможе помогти. Інша теж виявилася скупою. Подібного від своїх донь Стефанія не чекала. Вона була впевнена, що вони хоча б скинуться і оплатять їй комунальні послуги, з якими старенька і так уже боргів повно має. Уже хотіла зичити гроші в сусідки. Зібралася, вийшла, але побачила на подвір’ї гостей.

До матері приїхали дочки. Вони приїхали до жінки, щоб обговорити  її фінансове становище. 

– Мамо, продавай дім і купи собі невеличку квартирку в місті? А на решту грошей ще довго зможеш оплачувати собі комуналку!

Стефанія Петрівна витріщилася на доньок. Не думала, що вони так її майном розпоряджатися будуть. 

– Ми з батьком так важко працювали, щоб поставити цей дім. Тут все моє життя пройшло, а ви хочете, щоб я ось так взяла і продала все. Та й ваше дитинство тут пройшло. Вам не жаль?

– Ти подумай. Навіщо тобі стільки кімнат? От за це все ти й переплачуєш. А так жила б в однокімнатній квартирці і грошей менше платила б.

– Нічого думати я не буду. Уже подумала. Мою відповідь ви чули,- заперечила Стефанія. – Один раз у житті попросила вас про допомогу, а  ви пропонуєте продати улюблений будинок.

Доньки розвели руками і поїхали. Старенька розплакалася. Вона прекрасно знала, що діти могли позичити їй грошей, але жодна з доньок не захотіла цього зробити. Довелося знову думати про те, щоб зичити гроші у сусідки. Але й це не сильно врятувало б становище. Жити тоді на що?

Зате старенька почала думати про те, щоб здавати одну кімнату в оренду. Спочатку доведеться звикати, але з часом вона й не помічатиме. Зате гроші будуть і продавати нічого не треба. А з доньками спілкуватися відтепер вона не хоче.

Що порадили б жінці?

На чиїй ви стороні?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Adblock
detector