Свою жінку Ангеліну я зустрів випадково. Того вечора вийшов на прогулянку з псом Джоєм. І Ангеліна якраз вигулювала свою таксу Лілі. Ми розговорилися, обмінялися номерами телефонів. Часто гуляли вчотирьох, адже наші собачки також знайшли “спільну мову”, так сказати. Я розумів, що Ангеліна – то точно моя доля. І вже через рік стосунків зробив коханій пропозицію.
Все добре, крім одного – мого тата. Розумію, що то не можна так казати про рідну людину. Але прошу вислухати мою історію до кінця. І дати нормальну пораду!
Отож, тато одразу не полюбив Ангеліну. Вона здавалася йому якоюсь пихатою, лінивою, корисливою. Хоча дружина смачно готувала, прибирала вдома, завжди чисто в кожній кімнатні. Так як ми з татом мали велику, трикімнатну квартиру, то дівчина переїхала жити до мене. І з того моменту тато її зненавидів. Постійно дорікав, що Ангеліна прийшла на все готове, що вона тут не господиня і не має права навіть пити каву з його чашки.
Тому я прекрасно розумів, що треба негайно шукати нам окрему квартиру, поки тато та жінка остаточно не посварилися. Батьки Ангеліни, Роман Вікторович та Олена Василівна, дуже допомогли фінансово та подарували нам декілька тисяч доларів. Тої суми якраз вистачило на перший внесок для нової квартири у новобудові. Ми обрали гарний район, поруч є садочок та школа, паркомісце, недалеко до центра. Дві просторі кімнати та велика кухня з балконом.
Я працював у поті чола, брав на роботі додаткові зміни. Ангеліна також не відставала, економила на всьому, аби тільки назбирати решту суми. У лютому ми нарешті отримали ключі від нашого гніздечка та приступили до ремонту. Звісно, бюджет у нас був обмежений і я не хотів просити ще грошей у батьків Ангеліни. Але тоді тато просто так віддав мені 3 тисячі доларів:
– На, будеш мати. Купи щось людське до квартири. Тільки дивися, аби потім жінка тебе з голим місцем не залишила! Вона ще та аферистка.
Я подякував татові. Його долари дійсно врятували мене від кредиту. Ми купили гарні меблі до спальні, обладнали кухню та ванну. Після ремонту у нас ще залишилося 10 тисяч гривень. І ми вирішили їх витратити на відпочинок, поїхати у гори на декілька днів. Адже, по суті, у нас не було нормального весілля та медового місяця, бо всі гроші йшли на квартиру.
Правда, не знали, з ким залишити Джоя та Лілі. Батьки Ангеліни поїхати у село до родичів, друзі не могли. Тому вирішив попросити тата. Нехай хоча б раз на день їх вигулює, дає їсти. Собаки слухняні, чемні, не будуть перетворювати квартиру на звалище.
Три дні ми з Ангеліною насолоджувалися відпочинком у Буковелі. Пішли у спа, на масажі, гуляли лісами. Це було так приємно відірватися від роботи, хатній турбот та просто відпочити.
Перед Великоднем ми повернулися додому. І от квартиру я не впізнав. Не через те, що собаки влаштували там справжній гармидер. Шафа була забита татовими речами, на кухні стояли його тарілки та чашки, у спальні розклав ковдру, навіть килим приніс.
– Тату, а що це таке?
– Як що? Мої речі!
– Але чому ти їх сюди приніс?
– Як це чому? Такі дурниці питаєш. Я житиму з вами. Свою квартиру вирішив здавати в оренду, якраз шукаю нових мешканців. Вже оголошення написав.
– З нами? Тату, а в нас ти дозволу не хочеш запитати?
– А чого це я повинен у тебе питати дозволу? Хіба забув, що я тобі на цей ремонт дав гроші? Тут є моя частка і я сам вирішуватиму, коли і де мені жити!
Ангеліна мовчала і я бачив, що вона от-от заплаче. Тому дав їй собак, хай вийде на прогулянку, а сам вирішив поговорити з татом.
– Але цю квартиру нам буквально купили батьки Ангеліни. Тільки чомусь їх речей тут нема, ніхто на житло, крім тебе, не претендує!
– А я буду за нею слідкувати. Не дай Боже, вона захоче тебе вигнати геть.
У мене вже не було ні сил, ні часу, ні бажання слухати татові докори. Його поведінка нагадувала якийсь старечий маразм. Сам зібрав всі татові речі, викликав йому вантажне таксі та відправив додому.
Відтоді ми з ним не спілкуємося, навіть з Великоднем не привітали. Тато вже встиг всім родичам розповісти, що я такий безхарактерний чоловік, попав під вплив Ангеліни. Однак, це не правда. Якщо я люблю та поважаю жінку, то це не означає, що можна називати мене “каблуком”.
На тата я дуже злий. І не хочу першим миритися. Тому от не знаю, що робити далі. Вирішив написати сюди цю історію. Бо не очікував такого нахабства від тата. Ну що мені з ним робити далі?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.