Усі 6 років, що Василь був одружений з Оленою він зраджував їй.
Вперше це сталось через три тижні після їхнього весілля. Чоловік зустрів свою колишню дівчину і все сталось саме собою.
Тепер його коханкою була колега по роботі.
Та він не вважав себе винним перед дружиною, навпаки жалів себе. Що одружився не з власного бажання.
Батьки Василя були дуже інтелігентними та вихованими людьми. І сину прищеплювали такі ж якості. Він дуже добре вчився, школу закінчив з золотою медаллю, легко вступив в університет. Знайшов роботу після навчання. Щоправда, допомогли йому зв’язки батька.
І все було добре, його життя складалось якнайкраще.
Поки мама не почала наполягати на тому, що сину пора одружуватись. Хлопець був збентежений, він намагався переконати маму, що це ще зарано і він не готовий, але жінка вперто займалась пошуком хорошої нареченої.
Василь думав, що батько стане на його сторону, але помилився. Він цілком і повністю підтримував дружину.
Хлопець періодично зустрічався з різними дівчатами, та йому ніхто не подобався. Дійшло до того, що батьки пригрозили сину: “Якщо до кінця місяця не визначишся з дівчиною, ми перестанемо тобі давати гроші”.
Василь цього допустити ніяк не міг. Тому з горем пополам вибрав Оленку.
“Вона хоч симпатична” – розмірковував хлопець. Симпатична і поступлива. Останньою рисою характеру він користувався на повну. Жінка мовчала, а він робив усе, що хотів.
Жили вони заможно. Та Оленка була економна, на себе багато не витрачала, на відміну від чоловіка.
Василь ніколи не відчував докорів сумління через те, що обманює дружину. Він вважав, що вона має бути вдячна йому за те, що він вибрав її. Адже він такий багатий та розумний, а вона проста дівчина.
Так і минуло 6 років.
Василь жив так, як йому забажається, а Олена підлаштовувалась під нього. Чоловік думав, що їх обох таке влаштовує.
Та одного дня повернувшись додому з роботи, він побачив, що Олена сидить на валізах.
– Я йду.
– Куди?
– Від тебе. Я квартиру собі орендувала. Це вже давно потрібно було зробити, не знаю, чому так довго відтягувала цей момент..
– Чому ти так вирішила?
– Ще питаєш.. Через те, що у нас немає сім’ї. І через твої зради.
– Байдуже..
Олена знала, що він так і скаже. Хоча сподівалась, що хоч виправдовуватись почне..
Вона пішла, а Василь залишився сам. Йому підходив такий розклад. Свою коханку він тепер міг водити до себе додому. Через два місяці він запропонував їй переїхати і кинути свого чоловіка. Вона відмовилась і пішла від Василя. Як виявилось, вона і не збиралась іти з сім’ї, а Василь був для неї лиш хорошою розвагою.
Він залишився тепер точно сам. Не тільки у квартирі, а у житті. Він кохав ту жінку, а вона так вчинила з ним.
Він приходив додому, лягав на ліжко і тиша.. Нікого не було поруч. І Олена збоку не патякає. Він навіть скучив за її розповідями.
Василю подзвонили батьки й сказали, що їдуть в гості. Чоловік зрадів, адже це була можливість помиритись з Оленою. Ніхто з їхньої родини не знав, що вони розійшлись, а тут гості.. Треба бути разом, хоча б про людські очі. А там далі він візьме справу у свої руки.
Олена не відмовила Василю і погодилась зіграти в щасливу сім’ю. Вона була дуже уважна та турботлива до його батьків, а чоловіка ніби й не помічала. Він зрозумів, що не може без неї. Та вона пробачати Василеві не спішила.
Батьки поїхали, а Олена знову пішла. Мовчала. Не давала про себе чути. Василь плюнув на сою гордість і набрав до дружини.
– Не можу без тебе. Пробач мені. Повертайся, рибко.. – благав Василь.
– Ти теж пробач мені. За те, що зіпсувала тобі життя. Та я до тебе більше не повернусь. Я подала на розлучення. Тепер ти вільний.
Василь аж присів.
Тільки зараз він зрозумів, наскільки хорошу і дорогу людину він втратив. Він знав Олену, вона не жартувала.
Чоловік втратив час і це була тільки його провина. Він наробив купу помилок, які вже не виправити ніяк..
А як ви гадаєте, у Василя ще є шанс на пробачення?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!